Страсті-мордасті

63

 

Коли Тетяна приїхала з лікарні додому святкувати новий рік, то першим ділом вона зайшла до своєї маленької і улюбленої доньки, яку вже давно не бачила. Агнеса вже знала, що мама в будинку і стала готуватися до вистави, спеціально розіграної для дорогої матусі.                                                

 

- Це вже повідомила нам сама Тетяна Рибакова. - Сергій Петрович встав з дивана і підійшов до вікна. - «Все виглядало так плавдоподібно, - крізь сльози, болмотала жінка, - що я і подумати не могла, що вона це вигадала».

    

Рибакова увійшла в кімнату і побачила, як Агнеса наносить якусь мазь собі на тіло і гарненько її втирає в шкіру. Побачивши, що вона в кімнаті не одна, дівчинка швидко натягнула на себе халат.

- Мамо! - радісно зацвірінькала Агнеса, притулившись до величезного материнського живота. - Ти приїхала вже назавжди? Братик вже народився? - прикидалася вона дурним і наївним дитятком.

- Ні, ангеле мій, - відповіла їй Тетяна, перебираючи чорне волосся дівчинки. - Дитинка ще не народився. Бачиш, який у мене ще великий животик.

Тетяна уважно подивилася в очі дитини, намагаючись зрозуміти, що сталося з донькою за час її відсутності.

- Що це за мазь? - запитала вона дівчинку, сівши на ліжку.

- А ... е ... и ..., - намагалася Агнеса щось сказати, запинаючись.

- Це мазь від синців, - сказала Тетяна, прочитавши на упаковці. - Навіщо вона тобі? Хто тобі її дав?

Дівчинка мовчала, наче набрала води в рот.

Тетяна, не витримавши її мовчання, стягнула з неї халат. По всьому її тілу були синці. Особливо великі садна знаходилися на руках і ногах, вище ліктів і колін. Тетяна схопилася за серце рукою від побаченого жаху. З очей хлинули сльози.

- Хто це зробив? - запитала вона тихим голосом дівчинку.

- Я впала зі сходів, - швидко відповіла Агнеса.

- Не бреши мені. Від цього не бувають такі садна. Хто це зробив, мила? Не бійся, я тебе захищу. Тобі більше ніхто не посміє зробити боляче.

- Я не можу. Він заборонив мені. Я його боюся. Він поганий ..., - почала плакати Агнеса. - Він ... мені ... робить ... боляче, - заїкаючись, сказала дівчинка, заплакавши ще сильніше. - Він ... п-п-приходить ... к-кожного в-в-вечора ... коли я т-т-тільки с-спати л-л-лягаю ...

Плечики Агнеси стали трястися від частих ридань. Тетяна обняла дитину легенько, щоб не причинити їй болю, але дівчинка все одно скрикнула, ухилившись від обіймів матері. На спині у неї Тетяна побачила ще більше синців. Опустивши очі вниз, вона від жаху закрила їх, щоб не бачити той кошмар. Вся її попа була схожа на одне червоне яблуко. Ноги були усіяні страшними  саднами, починаючи від литок.                                                    

- Хто це зробив з тобою, доню? - ридаючи, запитала Тетяна.

- Т-т-т-т-та-т-то, - ледве вимовила дівчинка.

Тетяна схопилася за живіт, закричавши від жахливого болю. Агнеса натягнула на себе халат, який повністю приховав всі її ушкодження. 

- Він весь час повторював, що я повинна виконувати твої обов'язки, поки ти носиш братика у животику.

Від цих слів у Тетяни пішла кров, заливши те місце ліжка, на якому вона сиділа.

 

- Ну, а далі вам вже відомо, - закінчив сумну розповідь полковник, сівши назад на диван.

Ми були шоковані цією розповіддю.

- Як вона імітувала всі ті синці? - запитала я. - Вона, що сама себе відлупцювала?

- Так.

Ми знову всі замовкли. У мене мурашки побігли по всьому тілу. До горла підкотилася слина, що не давала мені вільно зітхнути.

- Такого не побажаєш своєму найзапеклішому ворогові! - прийшла першою до тями моя мама. - Дошенька, мила, - звернулася вона раптово до мене, - прости ти мене, дурепу невдячну!

Мої зіниці розширилися від подиву.

- Я більше не буду тобі заважати працювати в міліції. Якщо ти цього хочеш, то, будь ласка. Ти у мене найкраща дочка в світі!

- Дякую тобі, мамо, - подякувала я їй.

Мені було так ніяково від її похвали, що я розчервонілася, як буряк. Щоб змінити незручну для мене обстановку, я задала полковнику питання.

- Сергію Петровичу, а що сталося далі з Рибаковими?

- Лежачи в пологовому відділенні, Тетяна була вбитою молально смелтю свого сина. Однак, ще більше її гнітила думка пло те, що в той час, як вона відлежувалася на лікалняному ліжку, її маленька Агнеса пелебувала одна в будинку з її ґвалтівником. Її мучила думка, що Веніамін плодовжує знущатися над дівчинкою. Він же тоді не появлявся в її палаті майже тиждень челез інфалкт, але їй пло це не повідомляли, щоб не тлавмувати її ще більше. Тому вона спланувала план втечі з пологового відділення, щоб таємно попасти в свій будинок і заблати Агнесу звідти. Вона хотіла втекти від чоловіка-насильника.                                                  

- І що їй це вдалося? - перебила тата Муся.



Маїра Цибуліна

Відредаговано: 16.06.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись