Тетянка. Книга 1

Історія п'ятнадцята «У санаторії»

Історія п’ятнадцята «У санаторії»

- І надовго ти в той, як ти там казала…? – запитав Святослав.

- Са-на-то-рій! Тижня на три. Посеред лісу буду жити. А ще там, кажуть, озеро здоровецьке є! – хвалилася Тетянка.

- Це довго... Так і літо все скінчиться! – жалівся Мишко.

- Хай їде! – радів, що позбудеться хоч ненадовго суперниці, Сашко.

   Наступного ранку дівчинку привезли до профілакторію. «Ого!» – думала собі зачарована Тетянка. А там дійсно було, на що поглянути: величезні майже нові красиві корпуси санаторію розташувалися в середині густого соснового лісу. Повітря так густо насичене запахом хвої, що аж голова пішла обертом. Ігрові майданчики на будь який смак. Тут тобі і волейбольна площадка, і футбольне поле, і тенісні корти, і величезні гойдалки, і ще багато всякого цікавого. «Оце я тут дам волю почуттям!» – промовила сама до себе щаслива дівчина. Батьки Тетянки про себе подумали те ж саме.

- Буде куди дитині свою енергію подіти! – сказала задоволена мама, і вони з татом повернулися додому, залишивши своє чадо на одинці з новим невідомим світом.

   Тетянка швидко знайшла собі друзів. Не встигли батьки і в машину сісти, як дівчинка підбігла до групи дітей і сама призначила собі товаришів по кімнаті. «А що, тут вона повинна бути головною?!» – думала синьоока дівчина і миттю взяла ініціативу в свої руки.

- Ти ще за маленька, щоб з цими дівчатками жити. Вони на чотири роки від тебе старші. Он діти твого віку. Вибирай сусідів! – заперечили Тетянці вихователі, вказуючи на дітлахів. Ті переляканими очима дивилися навколо, а дехто навіть рюмсав за мамою.

- Не на чотири, а на три з хвостиком. Мені через два місяці десять буде! – вперто стояло на своєму дівча. І таки добилося бажаного.

   Після сніданку вихователі повели дітей на ігровий майданчик. За рішенням більшості почали грати у вибивного. Вибивати поставили двох найстарших хлопців загону: тринадцятирічного Олега і майже чотирнадцятирічного Івана. Хлопці з легкістю вибили всіх дівчаток, окрім Тетянки, яка змагалася до останнього. Що там казати – була на висоті! Іван аж весь потом вкрився, поки нарешті не поцілив у швидку та вертку Тетянку. Після закінчення гри діти розсипалися по майданчику хто куди. Тетянка ж зі своїми новими подружками Лізкою на Оксанкою заскочили на чималу чотиримісну гойдалку «кораблика», в якій потрібно було стояти і розгойдуватися шляхом почергового присідання. Щойно вони почали забаву, як до них нахабно вскочив Іван:

- Зараз я вас так розгойдаю, що сонечко зробимо! – засміявся хлопець, і Лізка з Оксанкою, від гріха подалі, одразу ж зіскочили на землю. А Тетянка тільки іронічно посміхнулась: «Ще побачимо, у кого першого ніжки затрусяться!»

   Гойдалка здіймалася все вище і вище. Уже цілий гурт споглядав на це дійство, і хтозна чим все скінчилося б, якби вчасно не втрутилася вихователька.

- Усі вечеряти! – скомандувала вона, і ввесь загін згуртовано поплівся мити руки.

- Зустрінемося на дискотеці! – кинув вдогін Тетянці усміхнений Іван.

   Дівчата загигикали і після їдальні почали наряджатися. Дехто навіть губи та нігті нафарбував. Побачивши це, Тетянка тільки скривилася, але все ж таки одягла спідничку, що подарувала хрещена. З іншого одягу вона мала лише безліч шортів. Ну, а як у тих спідничках по деревах лазити?

    Розпочалася перша в житті нашої героїні дискотека. Музика гучна, що колонки аж підстрибують, вогні з усіх боків блимають, дітвора скаче, а за апаратурою Іван з Олегом.

- А вони такі гарненькі… – сказала Ліза, обережно тицяючи пальцем у бік діджеїв.

- Точно! – погодилася Оксанка.-

- Нормальні, – в’яло продовжила Тетянка, але те, який Іван сміливий, одразу ж оцінила. Через годинку веселих гоцалок хлопці увімкнули повільну композицію. Усі посідали на стільчики, і лише декілька сміливців запросили дівчат танцювати. Аж тут до «святої трійці» (як уже встигли прозвати Лізу Оксанку і Тетянку виховательки) підійшли діджеї. Олег простяг руку Лізі, а Іван – Тетянці. Вона спантеличено поглянула, але погодилася. Повільний – це тобі не у вибивного грати! Рученята у дівчинки тремтять, ніжки час від часу перечіпляються через взуття кавалера, але вона тримається стійко. Ото її друзяки те бачили, роти пороззявляли б!

   Щасливі, сповнені емоцій, дівчатка все ніяк не могли заснути. А Тетянка ввесь час посміхалася згадуючи Івана, мабуть закохалася…



Сестри Сіденко

Відредаговано: 22.12.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись