Ти знаєш, що таке чужий біль?!

Розділ 14

POV Вероніка
Через три дні
Я дуже чекала дня, коли я почну курс лікування. Це єдина моя надія на те, що я зможу ходити. Нехай я не буду ходити як колись, але  я сподіваюся хоча б на те, що я зможу піднятися із інвалідного крісла, а не просиджу в ньому все своє життя. Ці кілька днів Аліса до мене не провідувала, адже в неї повний завал в університеті, але ми кожного дня зідзвонюємося.  За ці три дні я довго думала про те, як складеться моя подальша доля? Що зі мною буде? Чи зможу я продовжити навчання? Але знаю якщо лікування не допоможе, я не впаду у відчай, переведуся на заочне і буду займатися вдома. Це ж краще, ніж нічого. А ще я вирішила, що Матвія біля себе я більше не хочу бачити. Він мені нагадує про те, що зі мною та зробив. А так я хоча б зараз відчую себе спокійно. А сьогодні той самий день коли я розпочинаю курс лікування. Олександр Дмитрович мені розповідав, що цей курс буде складати із вправ, які він спеціально підбирав для мого випадку. Він казав, що один його знайомий також потрапив в походу ситуацію, але саме  завдяки цій методиці той знову став на ноги. І я також сподіваюся на це. Зараз до мене зайшла медсестра на ім'я Анна.
- Ну, що Ніко, час вирушати у спортзал- тут є невеличке приміщення для таких людей як я.
- Так, їдемо.
Дівчина допомогла мені сісти на візок і ми рушили в напрямок дверей, які знаходилися неподалік від моєї палати. Ми проїхали десь що п'ять таких же білих  дверей і опинилися біля тих, що нам потрібні. Заїхавши туди, я побачила там різні тренажери, великі м'ячі, якісь резинки схожі до скакалок. І вгадайте кого я там побачила? Правильно, Матвія. Якого біса він тут робить? Ні, такою злою я була тоді, коли дізналася, що цей покидьок зіпсував мені життя.
- Ну! І якого біса ти тут робиш?- я почала на нього кричати, адже по інакшому з ним неможливо поводитися.
- Те саме те, що й ти. Тільки ти прийшла займатися вправами, а я тобі буду в цьому допомагати.
- Та ніколи в житті. Де Олександр Дмитрович?
- Ну, Олександр Дмитрович має ще й інших пацієнтів, тому попросив щоб я допомагав тоді з вправами.
- А більше нікого не знайшлося, окрім тебе?
- Не знаю. Він попросив, я зробив.
- Іди ти знаєш куди..
- Куди- перебив мене на пів слові цей хам.
- До себе додому і до своїх дівок, ясно тобі?
- Слухай ти. Взагалі-то ти також не подарок. Мене попросили зробити, я виконую от і все. Тому давай тут без істерок. А і забув тобі сказати, що тебе виписують через декілька днів, тому я забираю тебе до себе в заміський дім. Там природа, свіже повітря, є такий же зал де ми будемо з тобою займатися, а не їздити кожного дня до лікарні.
- Що? Я бачу ти вже взагалі допився, так?
- Хто? Я? Ані краплі. Твоя подруга не зможе займатися з тобою кожного дня, батькам ти ні краплі не потрібна, тому в тебе залишається єдиний варіант- я. - він це так проговорив ніби я йому щось винна.
- Слухай ти, благодійник. Тобі це взагалі навіщо потрібно? От тільки не потрібно вдавати, що тлі мене шкода, бо я в це ніколи не повірю . Та й жаліти мене не потрібно, та я краще вже поїду в той пансіонат, ніж буду жити з тобою під одним дахом, ясно тобі?!
Він підійшов до мене впритул і промовив крізь зуби:
- Дитинко, а тебе ніхто не питається де ти будеш жити. Якщо я сказав що ти будеш жити зі мною значить так буде. Одужаєш, будь ласка вали на всі чотири сторони. І не потрібно мені розказувати казки про пансіонат, що ти туди поїдеш. Ти хоч знаєш, як там поводяться з такими як ти? Правильно не знаєш. А я ось трохи знаю. Тітка там була. Так от там немає ні нормального догляду, нічого. До тебе там будуть ставитися з презирливістю. ! ТИ НІКОМУ В ЦЬОМУ СВІТІ НЕ ПОТРІБНА!! Ясно тобі? А зараз давай займатися, в мене багато планів, окрім тебе.
Я відчула, як по щоці прокотилася перша сльоза, а потім я промовила:
- Із задоволення переїду до тебе, адже я перетворю твоє життя на пекло.
Після цього ми почали мовчки займатися вправами. В більшості вони складалися із розминок ніг, або розминок на резинці. Після заняття до зали зайшла медсестра і забрала мене назад в палату.
POV
Сьогодні зранку до мене подзвонив Сашко і сказав, що я повинен допомагати Вероніці із вправами. На запитання"Чому я?" Він знову сказав "Я не можу зараз їй допомагати, адже в мене завал із пацієнтами, а ти накосячив, значить виправляй. І до речі, можливо вона в тебе поживе? Позитивні емоції будуть їй тільки на користь, це може пришвидшити процес одужання". - Він що зовсім здурів?- думав я в себе в думках.
От чорт, весь настрій спортив. Після цієї розмови я пішов до університету і там знову та Ліза. І мені знову примудрилися зіпсувати настрій. От що за день сьогодні? Після університету я поїхав до лікарні та почав чекати в залі на Ніку. А та коли мене побачила, то зразу почала на мене кричати. От що я знову зробив не те. І тут я вирішив, нехай трохи поживе в  мене, хоча б якось помщуся їй за таку поведінку. Те як вона почала зі мною поводитися мене дуже роздратувало і я наговорив їй багато дурниці. А схаменувся тільки тоді, коли побачив як по її щоці стікають сльози, але схаменувся я вже запізно. От чорт, що ж я наробив? Навіщо сказав їй, що вона нікому не потрібна, якщо знаю яка в неї ситуація з батьками? Дурак я, от хто. Вона на диво нічого більше не говорила і все ж вирішила продовжити наше тренування, але проходило воно мовчки. Мушу визнати із нею досить легко займатися. Після тренування за нею зайшла медсестра і вона, ні слова не сказавши, поїхала до своєї палати. Почуваюся останнім покидьком на Землі. Чому я не тримаю свій язик за зубами? Із "розчавленим" настроєм я поїхав до себе додому, де вірішив трохи випити. Приїхавши додому, я зразу зайшов на кухню. Взяв один стакан і налив туди віскі, а тоді залпом все це випив. Більше я вирішив не повторювати, а тому переодягнувшись, я вирішив подивитися бойовик.

ДРУЗІ! ВСІМ ПРИВІТ! Я ДУЖЕ ВИБАЧАЮСЯ ЗА ТЕ, ЩО НЕ ВИКЛАЛА ПРОДОВЖЕННЯ В П'ЯТНИЦЮ. АЛЕ СЬОГОДНІ ВИ ВЖЕ ЙОГО ПРОЧИТАЄТЕ. СПОДІВАЮСЯ ТУТ Є ТІ ХТО НА НЬОГО ЧЕКАЮ. БУДУ З НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАТИ НА ВАС У КОМЕНТАРЯХ. ВАША Viktorija❤️



Viktorija

Відредаговано: 23.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись