Тиранія Оптимізмом

Білочка

Життя в поселенні продовжувалося. День за днем Лада проводила в компанії Ілони, а Кет вирушав в Темний Ліс разом з Філіпом. Тут все було доволі цікавим, а життя – насиченим. Одного разу Лада навіть готувала обід разом з Ілоною та Оксаною. А ще раз дівчатка вирушали за травами та ягодами разом з Лізою та Олегом. Не раз їм доручали сидіти з дітьми, а ще колись допомагали швачці Сільвії з латанням одягу. Також Лада побувала на грядках й побачила, як тут займаються рослинністю. Слід зазначити, що рослини тут виглядають дещо дивно, але називаються знайомими Ладі словами. Наприклад, яскраво-рожеві корені звалися картоплею, бо за формою нагадували її. А жовті продовгуваті корені охрестили морквою. Тут були й своєрідні злакові культури, з яких робили каші й пекли хліб.

Загалом, Ладі тут навіть подобалося. З Ілоною вони стали хорошими подругами. Правда, Кет не часто з’являвся в поселенні, дівчатка бачили його лише зранку та ввечері, а кілька разів зникав на днів двоє.

Скільки часу минуло, Лада не знає. Може, місяць… Дівчинка вже давно втратила лік днів. Але на вулиці стало помітно теплішати, сніг почав танути. Отже, скоро Мері й Ілона вирушать у подорож… Лада мала надію, що їм все вдасться, й всі жителі поселення успішно дістануться Землі. Хоча, іноді зовсім і не хотілося повертатися назад, де панує страшна Тиранія Оптимізмом. І тут доволі непогано…

Одного ранку, коли всі зібралися у Великому Домі, Мері оголосила:

– Невдовзі я та Ілона вирушаємо на пошуки Птахів. Доки ми будемо відсутніми, головною залишаю тут Соломію. А тепер я готова оголосити всіх, хто відправляється зі мною в подорож.

В залі запанувала тиша. Кожен нашорошив вуха, щоб дізнатися, а чи не його Мері вирішить взяти з собою.

– Крім мене та Ілони, – почала Мері, – з нами вирушає Кет.

Лада зітхнула – ось тобі: ні Ілони, ні Кета. В залі гучно загули, але Мері миттю відновила тишу, піднявши правицю вгору.

– Подорож наша пролягатиме через Темний Ліс, а якщо я добре знаю, то Кет там частенько бував. Крім нього, з нами вирушать Герман і Лада.

А ось такого повороту подій дівчинка точно не очікувала. Вона то тут до чого? А Герман? Чому Мері зробила такий дивний вибір? Судячи з гучного обговорення серед людей, всі інші також потребували пояснень.

– Послухайте мене уважно, – гучніше мовила Мері. – Я свій вибір зробила й не зміню його. І попрошу вас спокійно ставитися до нього й не осуджувати. Ладу я взяла з собою заради Ілони. По-перше, дівчатка добре здружилися, тож їм легше буде переживати разом майбутні пригоди. Германа я вирішила взяти через те, що він, не дивлячись на свій досить юний вік, має неперевершений розум та винахідливість. З його батьками я вже давно все обговорила, тож вони можуть бути спокійними за свого сина. Питання є?

– Так, – підвівся Лук. – Чому Ви не берете з собою ні одного дорослого?

– Я – доросла, – заперечила Мері. – І мене одної їм буде достатньо.

– А на мою думку, краще було б з собою не брати дітей, крім Ілони, – заперечив Лук. – І так вона може бути великим тягарем. Дорослі набагато швидше й краще справляться з поставленим завданням.

– Ви впевнені? – запитала Мері. – Чи Ви, Лук’яне, не забули, що справу доведеться мати з магією?

– Ну то й що?

– Дорослим набагато важче зрозуміти магію. Саме тому молода королева має отримати парасольку в чотирнадцять років.

– А ви не боїтеся, що діти не витримають такої подорожі?

– Ні. З ними ж буду я.

– Ви вважаєте, що Вас буде достатньо?

– Цілком.

Лук, явно не вдоволений відповідями, сів на своє місце. Більше ніхто не мав запитань. Мері кивнула, усі почали розходитися по справам. Чорноволоса жінка поманила пальцем Ладу, Кета, Ілону й Германа до себе. Діти підійшли до неї, злегка шоковані тим, що щойно відбулося.

– Вирушаємо післязавтра, – мовила Мері. – На ці два дні ви будете звільнені від роботи в поселенні – підготуйтеся морально й не виснажуйтеся. Зайдете до Оксани й Сільвії за одягом, а завтра ввечері разом зайдемо на склад продуктів й зберемо нам їжу в дорогу.

– Добре, – кивнула Ілона.

– Йдіть всі разом в нашу хату. Вчотирьох там відпочините.

Діти послухалися й згодом всі вже сиділи в Ладиній кімнаті.

– Цікавий вибір зробила Мері, – замислився Кет.

– Ага, – погодилася Ілона. – Навіть я здивувалася, коли вона назвала ваші імена.

– А на мою думку, тут нічого дивного немає, – втрутився Герман.

– Це чому?

– Мері ж усе пояснила. В свою подорож вона вирішила брати дітей, бо вони краще розуміють магію.

– Але чому так? – здивувалася Лада.

– Певно, це через психологічні бар’єри, – мовив Герман. – В дорослої людини вони вже повністю сформовані, тому їй важко сприйняти щось нове, незрозуміле для її мислення. А в дітей тільки формується загальне уявлення про світ. Тож, чим молодша дитина, тим легше їй сприймати щось незвичайне.



Juli Pencil

Відредаговано: 30.07.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись