Тіні нашого життя

Розділ 3

Відразу я розгорнула листочок з "віп-гостями", тобто тими, що обов'язково повинні бути на вечірці. Це діти важливих бізнес-партнерів мами. Перше ім'я стрельнуло мені в очі: "Ільса Хоуст"... Навіщо? Мамо, тобі обов'язково треба було співпрацювати з Хоустами? Словом, там було одинадцять імен. Я відклала на це запрошення. Дала по декілька запрошень Джею та Бетсі. Думаю, їм буде простіше так адаптуватися в суспільстві. "Можна я запрошу одного симпатичного хлопчика?"- Запитала дівчина . Я трішки здивувалась, але в нашій школі вистачає симпатичних хлопчиків.
Тоді я просто підійшла до столика Ільси та поклала біля неї той шматок картону. Я не стала запрошувати її оточення. Навіщо? У списку їх нема.

-М-м, це значить перемир'я?- Мовила мені в спину вона.

-Це значить запрошення на вечірку,- я на секунду обернулася і пішла.

***

Я запросила Сем та кілька дівчат з класу, з якими встигла познайомитися. Я не наважилася віддати запрошення особисто Олівії, тому поклала його в рюкзак. В списку були "Гвен та Вірджинія Фіуст". Що? Вони сестри? Я б ніколи не подумала, що близька подруга Боніти і Вірджинія - сестри. За весь час, що я навчаюся тут, вони навіть не розмовляли між собою. Також запросила Боніту і дала їй запрошення для подруг. Думаю, це буде не зайве. Запросила Кетрін на годину раніше і попросила, щоб та зробила нам гарні зачіски та макіяж. Вона погодилась, бо їй дуже подобається ця справа. Зустріла Френка, який щоразу вітався зі мною і два рази запитав про мої справи. Він надто відрізняється від свого друга. Запросила його та дала кілька запрошень для друзів. Попросила не говорити нічого Алексу. Не хочу бачити його. Нехай обійдуться без вечірніх затискань. Він так запитально на мене подивився.

-Ти не думаєш, що він тягається з Ільсою, щоб подразнити тебе?

-Мені однаково, чому він тягається з нею. Але факт залишається фактом.

Після уроків ми переодягнулися у звичайний одяг: Бетсі в чорних джинсаж та чорно-білій кофтині з літерою "Z", я обрала довгу білу футболку та темно-сині штани. Відразу ми пішли по сукні в бутіки. Ми потратили на це рівно годину. Коли прибули додому, Ієн уже направляв усіх. Барна стійка заповнялася слабким алкоголем, бармен і офіціанти повинні скоро прибути. Фуршетні столи заповнятися закусками. Ді-джей настроював музику.

Поки я приймала водні процедури, Бетсі збирала Джея (вони такі несамостійні) . Тоді я одягнула сукню і Кетрін взялася робити з мене красуню. Тому коли я була вже готова, Кет приступила до Бетсі. Рівно о восьмій ми спустилися в зал і готові були приймати гостей.

Я стою в білих балетках, білій сукні, місцям з прозорої органзи і трохи оголеною спиною; Кет заплела мені колосок збоку і прикрасила маленькими декоративними трояндочками, Також зробила легкий макіяж: тоненькі чорні стрілки і туш на очах та матові рожеві губи. Вийшов досить ніжний образ. Бетсі ж була в бордовій сукні, що облягала її фігуру. Кет заплела їй два французькі колоски, і на її довгому волоссі вони дуже гарно дивилися. Вона обрала яскравіший макіяж і зробила бордові губи. Спочатку ми зустрічали гостей , а тоді вирішили, що з цією місією чудово впорається охоронець.

Вечірка в розпалі. Все йде чудово. Начебто.

Саме зараз я вирішила розставити всі крапки над "і". Спочатку я підійшла до Олівії. Вона така чудова. Темно-зелений корсет оздоблений мережевом, а спідниця такого ж кольору трохи об'ємна. Укладене на бік волосся, і шикарний макіяж! Я навіть не відразу впізнала русявку.

-Привіт , як тобі тут?- Запитала її я.

-Ох, привіт! Досить добре,- явно не очікуючи мене поряд, відповіла вона.

-Слухай , я б хотіла... Щоб між нами був мир!

-Що , вибач?- Певно, вона не почула через гучну музику.

-Ходімо ,- я потягнула її з зали в коридорчик.- Кажу, хочу вияснити всі непорозуміння.

-О, так. Просто, розумієш, я не хочу, аби ви з Джиною ворогували. Вона моя подруга, хоч і в неї бувають такі перепади настрою. А з тобою я теж здружилася за ті дні... Тому... - Вона знизила плечима.

-Я також була надто запальною... Мир?

-Звісно, мир!- Ми обійнялися.-Слухай, а ця Бетсі, вона яким чином тут?

-Зараз розповім, ходімо.- Я провела Олівію на кухню. Поставила заварюватися каву,- тиждень тому, зранку вони прийшли в наш будинок,- тут пішла історія про моїх нових брата та сестру.- Ну, і Броун тоді пішов. Навіть на похороні не з'явився...

-Нічого собі... - Дівчина видихнула.

Раптово двері в кухню відчинилися.

-Звідки тут пахне кавою?!- залетів Олівер.

-О , а це другий кавоман!- Засміялася я.

-Ти оце заварюєш каву і мене не покликала?- Награно, наче злий, вимовив він.

-Так ! Я така погана і не покликала тебе!- Так само награно сказала я.

-Ви там ще довго?- Запитала русявка.

-Я думаю, ви не проти, якщо я покличу ще народу? Буде, типу, кавування.

-Давай . - Олівер пішов в сторону русявки.

-Джину не забудь! - Дівчина підморгнула мені.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись