Тіні нашого життя

Розділ 31

Так-так, саме та, яка бігала за Алексом і за мною через Алекса. Та сама, яка була закохана в Алекса, але обрала Джея. Зараз вона сидить в моєму домі під виглядом дівчини "мого брата". Fuck! Моя логіка зібрала валізи і пішла у відпустку.

- Д-добрий вечір.- Я сіла край столу напроти Ільси.

-Оу, Хедлі, ти прийшла.- Почала мама.- Познайомся, це Ільса Хоуст - дівчина Джея.

-Оу, Ільса? - Я награно здивувалася. - А я Хедлі, досить часто перебуваю в одному будинку з твоїм коханим. Він хороший хлопець. - І говорила я геть не про Джея.

Мама тихо сказала мені зупинитися.

-Мамо, вони знайомі, ми однокласниці,- щоб розрядити атмосферу, зауважила Бетсі.

"Мамо"?! "МАМО"?! Вона назвала її " мамою"?!

Ільса стримано посміхалася, щоб показатися ввічливою.

Далі все йшло, наче масло на хліб. Мама з Броуном запитували її про родину, про всілякі нудні подробиці, а я шукала привід втекти звідти. І я його знайшла. Коли за столом запанувала тиша, звернулася до мами:

-О, мамо? - Вона вже зі страхом в очах спостерігала за мною. - Ми можемо провести такий урочистий вечір для нас з Алексом?

Запанувала тиша. Я наївно чекала відповіді від мами, вона не могла вимовити слова. Броун чекав, що я видам далі, щоб ще більше розізлити його, але не це було в мої планах. Бетсі водила очима від мене до Ільси і до мами. Джей гладив чорнявку по нозі і вже хотів повести її до своєї кімнати, а вона, трохи прищуривши очі, пропалювала мене ненависним поглядом.

-Звісно. - Невпевнено мовила мама.

Під столом Ільса наступила на мою ногу. Було дуже боляче, але я не подала виду, тому чорнявка занепокоєно глянула на маму, яка сиділа поряд, мабуть, думала, що потрапила по ній.

-Чудово!- Я зіграла радість. - Ми ж і Ільсу покличемо? Вона ж тепер наш член сім'ї. - Я виділила останні два слова, встаючи з-за столу. - Запитаю в Алекса, - я обернулася до дверей і продовжувала говорити. - Можливо, він не захоче знайомитися з моєю родиною, я б також не захотіла, - озвучивши це, якнайшвидше попрямувала до своєї кімнати.

-Ільса!- Говорю в телефон.

-Що?- Алекс ще не зрозумів хід моєї думки.

-Дівчина Джея - Ільса.

-Що?- Він надто голосно засміявся.

-Тобі смішно?

-Звісно. - Він ще не заспокоївся.

-Не бачу нічого смішного.

-Бідна дівчинка... Пішла на таке... Шкода її.

-В сенсі? Зустріньмося?

-Уф... У мене м... Так, можемо посидіти навулиці.

-Щось трапилося?

-Є трохи. Ходімо.

Мені це не сподобалося. Мені ніколи не подобається, коли в Алекса не все гаразд. Вийшовши в коридор, зіткнулася з Ільсою та Бетсі, які йшли зі сходів.

-Ой, а ти куди?- Награним тоном запитує чорнява.

-Та так, з Алексом гуляти йду.- Посміхаючись, кажу я. В її блакитних очах промелькнув гнів.

-Передавай "привіт".- Знову фальшива посмішка.- То запроси його, а?- Вона глянула на Бетсі. Та невпевнено кивнула.

-Я запитаю його. Якщо не забуду. Хоча не думаю, що ми прийдемо. Нам добре вдвох, - зачепивши Ільсу плечем, я пішла.

***

-Алекс...-Тихо промовляю, коли він міцно притискає мене до себе, і я вдихаю його запах.

-Ну , що ти?- Усміхаючись, він нарешті відриває мене від себе. Таке відчуття, наче ми не бачилися півроку.

-Я скучила...

-Я також. Ходімо.- Він повів мене на ту саму диванну гойдалку, де я спостерігала за ним колись. Там він накинув на нас теплий м'якенький плед, і я пригорнулася до нього.

-Щось трапилося? Ти надто напружений.

-Ем, та... Нічого важливого. - Хлопець відмахнувся.

пам'ятаю, а ти? - Почувши це, він стримано усміхнувся, провівши рукою по волоссю.Тепер розумію його, коли сама не розповідаю про свої проблеми.

-У мене... Там просто... - Він махнув на будинок. - З мамою проблеми.

-У мене також. Здається, Броун діє на неї гірше, ніж наркотики. А з Кері що?

-У принципі, нічого нового. Щоб тобі було зрозуміліше, у неї ломка.

-Тобто-о..? Їй не вистачає чоловіка? - Мені соромно таке запитувати.

-Їй завжди не вистачає чоловіків. Останній, тобто крайній, її знову кинув. Зараз у неї період запою, тоді буде період депресії, вона буде клястися, що більше ніколи не буде довіряти чоловікам, а тоді знайде нового і зникне з дому на кілька днів. Це замкнене коло.

-Де вона зараз? - Тепер я хочу забрати його з того будинку.

- Коли я виходив, вона спала. Ножі я поховав, тому, поки не чутно ніяких криків, можу побути з тобою.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись