Тіні нашого життя

Розділ 33

-Що ти тут робиш?- Перший запитує він.

-У мене таке ж питання!- Я пильно вивчаю його.

-Я? Мені треба... Тут я хотів за маму запитати...

-Хіба це потрібно робити без неї?- Я не вірю йому.

-А ти?

-Ти не відповів мені!- Я не люблю, коли хтось мені бреше. Особливо, коли це робить моя кохана людина стосовно лікарні.

-Ти мені взагалі не відповіла. - Ти також переводиш теми так собі.

-Не змушуй мене повертатися до Перрол!

-Це конфіденційна інформація. Вона не може тобі її розповісти.

-Алексе! Чому ти тут?!- Я вже не витримую і переходжу на крик.

-Ух, я б продовжив з тобою цю цікаву розмову, але маю йти. - Він поцілував мене в чоло і пішов повз мене

-Алекс! Скажи мені, будь ласка! - Закричала йому в спину я.

-Па-па! - Хлопець, обернувшись, помахав рукою і пішов далі.

-Алексе, ти не можеш так піти! Алексе! - Я провела його поглядом до ліфта. Багато людей спостерігало за нами, але мене це не хвилювало.

Перрол не піднімала слухавки, тому я почала бігати поверхами лікарні, щоб знайти, і зустріла на третьому поверсі, коли вона проводила якогось дідуся до палати.

-Мені треба твоя допомога!

-Почекай секунду, - дівчина довела дідуся в палату, і повернулася до мене. - Слухаю.

-Зараз прийшов Алекс, мій Алекс, сюди. Він не сказав мені нічого. А мені треба знати, до кого він прийшов, мені треба знати, що з ним! - Проторохтіла я.

-Розумієш...- Вона трішки зніяковіла.- Я, теоретично, можу дізнатися цю інформацію. Але. Я не можу розповісти її тобі. Це порушення особистих прав пацієнтів. Мене можуть звільнити за таке... Вибач.

-Але ж я... Я ж нікому не розповім! Я просто, щоб бути спокійною за нього...-Ну, чому не можна зробити виняток?!

-Хедлі, коли ти була тут без свідомості, про тебе також запитували.

-Хто?- Перебила її я.

-Я не знаю, але я не сказала. Думаю, ти б не хотіла цього. Вибач, але це мої службові обов'язки.- Вона знизила плечима.

-Ти ніяк не можеш мені сказати? Ти розумієш, наскільки для мене це важливо?

-Вибач . - Я пішла.

У моїй голові перемішувалися найгірші думки, які я намагалася відганяти. Я намагалася переконати себе, що він, справді, пішов у цю лікарню через свою матір. Ця версія відразу розбивала об логіку.

***

-Каву з молоком, будь ласка!- Я сіла за барний стілець.

-Хвилинку!- Бармен навіть не поглянув на мене. Дарма. Лиш коли чашка кави опинилася біля мене, він підняв свій погляд.

-Хедлі? Привіт! Давно не бачив тебе. - Хлопець посміхнувся.

-Привіт, Даррі. В мене до тебе відразу питання. Що з Алексом? Тільки скажи мені прямо. Я маю знати правду.

-А що з Алексом?- Він почав протирати тумбу.

-Сьогодні я зустріла його в лікарні. Він не сказав мені, чому туди прийшов. Я хвилююся. Ти повинен знати, що з ним!

-Я востаннє з ним спілкувався... Днів так два тому. Наче, все було нормально.

-Я з ним спілкувалася сьогодні. З ним також було все нормально! Та чомусь він пішов у лікарню. - Я почала нервово колотити каву.

-Заспокойся, нічого страшно ще не трапилося. - Дарен говорив повністю спокійно.

-Вибач. Ти впевнений, що ще не трапилося?

-В дитинстві Алекс зламав собі руку. Він нікому нічого не сказав, бо він ніколи не розповідає про свої проблеми. Він терпів той біль половину дня і всю ніч. Правда, коли зранку його знайшли непритомним і повезли в лікарню, виявилося, що рука вже почала неправильно зростатися, тоді довелося її заново ламати і збирати правильно.

-Утішив, звісно, - я нервово зробила ковток кави.

-Заспокойся.- Він накрив своєю долонею мою і подивився в очі. - Я мав на увазі, що, якщо він пішов сам у лікарню, то це дуже добре.

-Ага... Але якщо ти щось дізнаєшся, ти ж скажеш мені, правда?

-Хедлі! Це що?! Як це розуміти?!- Біля мене почувся голос Олівії. Господи! Як же мене дістало це!

-Олівія, припини негайно.- Та дівчина , напевне, лише почала свій концерт.

-Що "припини"? Як ти можеш?

-Познайомся, Дарен - брат Алекса. А це Олівія - моя подруга, яка, нічого не розуміючи, починає скандалити.- Дівчина зніяковіла.

-Але це не дозволяє йому тискатися з тобою...- Вже невпевнено сказала вона.

- А-а-а!- Я закрила обличчя руками.- Олівія, будь ласка, не треба цих концертів! Мені їх з головою вистачає. Чи ти думаєш, що я так просто можу зрадити Алексові? Та ще й з його братом?!- Я зрозуміла, що багато відвідувачів пабу просто дивляться на мене. Дарен дивився спершу на мене, потім на русявку.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись