Тіні нашого життя

Розділ 35

-Хелен, навіщо цей концерт? - Запитала Олівія після мого приходу.

-Аналогічне питання.

-Добрий день, що будете замовляти?- Підійшов до нас офіціант.

-Каву з молоком і-і... І все.

-Добре, а ви?- Звернувся офіціант до русявки.

-Нічого.- Стримано відповідає вона. - Це було підло.- Після відходу хлопчини додає русявка, - Навіщо так?

-А не підло мучити хлопця і нахабно брехати мені?

-Хеллі, я просто...- Вона дивилася на неторкнуте капучино.

-Ти просто вирішила посміятися з Олівера?- Зараз я була готова виговорити їй все.

-Ні, т...

-Олівія, це...- Перебила її я, але не змогла підібрати слова.- Це настільки підло, що у мене бракує слів.

- Я не насміхалася з нього.- На одному диханні мовила дівчина і опустила погляд.

-Що?- О, ні.- Чи не хочеш ти сказати, що ти серйозно займалася цими дурницями?

-Так. - Вона підняла на мене погляд карих очей.

-Тоді чому не підкидала листи останніми днями?..- Нічого не розумію.

-Де ти дістала такі ж конверти?- Перевела тему дівчина.

У свого психолога, тобто твоєї мами. Чому я там була? Бо мій вітчим знову почав до мене чіплятися. Уф, навіть уявити не можу реакція Олівії. Їй не потрібно цього знати.

-Ваша кава з молоком.- На стіл приземлилася чашка кави. Я підняла свій погляд і зустріла зеленкуваті очі бармена.

- П-п-привіт,- запинаючись, сказала Олівія.

-Ох, привіт, я не надовго, бо на роботі все ж.

-Привіт, Даррі. Ти ж ідеш до Алекса на випуск?- Це очевидно.

-Так, а як же?- Він посміхнувся.

-Чудово, я також.

-Було б дивно, якби ти не йшла.

-О, так, - я посміхнулася. - А ти, Олівія, будеш іти?

-Я? - Перепитала вона. - Мабуть, так.

-Ну, добре, не будемо відволікати тебе. Працюй.

-Приємного кавопиття, дівчата. Твій капучино охолонув, замінити? - Звернувся хлопець до Олівії.

- Т-та ні. Дякую...- Дарен обернувся і збирався йти.- Хоча можна! Б-буду вдячна.

Дарен забрав її напій і пішов.

-Ми не договорили про Олівера. - Повернулася до теми я.

-Зараз я не готова про це говорити. Ми можемо обійти цю тему?

-Окей. Я не буду втручатися у ваші стосунки.

-Дякую.

Офіціант приніс Олівії капучино. Я помітила, як піднялися куточки її губ, коли вона прочитала напис, який я не встигла прочитати, бо та зіпсувала його ложечкою.

***

Можу запевнити, ці три тижні проминули, як година. Година на уроці біології.

Ми з Алексом бачилися лише в школі в їдальні. Він готувався до екзаменів, тому не мав часу на гульки. Іноді на вихідних ми зустрічалися на якусь годину, щоб відволіктися від навчання.

Я також, нарешті, взялася за голову і поринула в навчання. В принципі, мені просто не було чим зайнятися. Вдома сварок поменшало, хоча вони регулярно траплялися, гуляти виходила я також рідко, адже Олівію витягнути з дому було дуже важко. Лише з Олівером я частенько їздила одним автобусом.
В мене пішов прогрес. Уже десять днів я не відвідую психолога і тримаюся. Пила лише один раз з Алексом (ми святкували місяць наших стосунків, так, лише місяць), хоча це було давно, ще на початку місяця. Два рази курила. Жодного разу не плакала (так, це я) і не вживала заспокійливих таблеток. Ерлі каже, що я молодець.

Олівер з Олівією так і не зійшлися. Я помічаю, як вони іноді дивляться один на одного, але пообіцяла, що втручатися не буду.

Я почала підготовку до завтрашнього вечора. Ми з Олівією пробіглися (три години) по магазинах, щоб обрати ці сукні. Нам потрібно було щось не дуже святкове, адже це не наш випускний, але водночас це має бути гарно і витончено. Все ж у мене випускник.

І я обрала собі чорну сукню. Олівія весь час говорила, що мені ж не на похорон іти. Моя сукня була довжиною вище колін, з опущеними широкими плечима з чорної органзи. Також з такої самої тканини був шлейф, який спереду був по коліно, а ззаду опускався до п'ят. На поясі широко розкинулися нашиті світло-рожеві шестипелюсткові квіти різних розмірів. Також кілька таких квітів асиметрично нашиті на шлейфі.
Олівія, яка повторювала, що я збираюся на похорон, обрала сукню з сатину бежевого кольору. Тонші, у порівнянні з моєю сукнею, плечі також були опущені, довжиною її спідниця-кльош до колін. Також на талії акуратний тоненький пояс такого ж кольору.

В обід ми з мамою і Бетсі відвідали перукарню. Мені ззаду гарно зібрали волосся, вивівши його на лівий бік. Довжиною воно стало до грудей, і на мить я захотіла обрізати волосся, але вчасно викинула цю думку з голови. Перукар обережно висмикнула кілька тонких прямих пасем і зафіксувала все лаком.
Вже вдома я знайшла чорні туфлі на високому тонкому каблуку. Мені буде важко ходити, але так гарно. Я нафарбувала губи світло-рожевою матовою помадою, а на повіках намалювала тоненькі стрілки - як добре, що я вмію гарно малювати - вії виразила чорною тушшю.
На пальці красується каблучка Алекса. Телефон та інші дрібнички я поклала у світло-рожевий клатч.



Emi Dell

Відредаговано: 14.04.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись