"Відлік"

4

Та ось перед нею вигулькнула знайома постать - братик. Вона скуйводила його волосся, обняла й дуже довго не відпускала.

Власе, ти надовго зможеш залишитися?

Наскільки хочеш, нам, чистокровним, можна бути тут довго, скільки забажаємо.

Тоді пішли я познайомлю тебе із бабусею, тільки ти очі закрий - капелюх одягни! - засміялася дівчина.

Ой, я й забув! - і собі засміявся Влас і прикрив капелхом другу пару очей.

І двійко “майже дітей” побігло берегом вздовж кришталево чистого озера...

Знайомство із бабусею минуло чудово, вона згодилася на певний часу прийняти Власа. Ассоль пояснила їй, що це син її відчима, проте Тоня і слова не сказала, розуміла, що мати дівчини, не могла усе життя чекати на появу її сина. Тоді Солі стало ще веселіше, було із ким поговорити на усі заборонені для бабусі теми, зокрема про міфічний світ. Так за розмовами і прогулянками минав другий місяць дівчини у світі людей. Одного разу на вулиці вона зустрілася із сусідською дівчиною Мілою, вони одразу знашли спільну мову. Тепер біля озера люди бачили трьох — юнака і двох дівчат, схоже вони стали друзями. План в Ассоль виник сам собою. Вона вирішила закохати Мілу у Власа. Чекати довго не прийшлося, перша іскра спалахнула в молодих серцях дуже швидко. Тепер в їхніх очах назавжди поселилася ніжність один до одного. Влас і Ассоль розповіли їй про свій світі вона була готова негайно разом із Власом відправитися туди. Було єдине але: попереду їх із кватрімом чекало одне випробування. У тому світі є закон, який дозволяє міфічному чоловікові забрати із світу людей жінку, ту яка йому сподобається. Для цього потрібна її згода і бажання міфічного чоловіка обмінятися із нею кров'ю. Цей ритуал можна зробити лише в ніч, коли на небі можна буде повний місяць. Крім того міфічний чоловік повинен пам'ятати: після цього діяння він стане напівлюдиною, тобто втратить половину своїх сил. Влас був згідний на ці умови, сильно до душі припала йому дівчина. Тієї ночі, коли на небі от-от мав з'явитися повний місяць, на березі озера Глибоке можна було помітити дві постаті, тільки дві, бо присутність когось стороннього могла зашкодити результату. Отож, горіло багаття, язики полум'я піднімалися високо в гору. Так як особі чоловічої статі було заборонено завдавати болю жінці, першою почала Міла, вона зробила глибокий надріз на своїй долоні й капнула кров'ю у склянку з настоянкою полину, теж саме зробив і Влас. Потім вони потисли руки один одному і почерзі надпили рідини із чаші, і цим підтвердили, як би гірко їм не було вони все одно будуть разом. Тепер вони повинні були скупатися разом в озері. І напівчоловік, взявши порізану долоню коханої, наблизився до води. Так вони і пішли в озеро. Раптом дівчині почало крутитися у голові й вона втратила свідомість. Влас взяв її на руки і тричі занурився у воду. А потім повільно почав виходити з води, саме в той час почався жахливий вітер, моторошно заскрипіли дерева і завили вовки. Та Влас ішов і не озирався — у нього була мета: принести кохану додому. Коли він підійшов до будинку бабці Тоні все стихло, Міла прийшла до свідомості, а на хвіртку сів білий голуб — це був хороший знак, значить усе вийшло. Через декілька хвилин на двір вийшла Ассоль і обняла закоханих. У неї причин для радості було дві. По-перше брат знайшов собі кохання, а по-друге є двоє напівміфічний істот, котрі можуть врятувати її батька. Тієї ночі вона попросила Власа та Мілу про порятунок тата і вони одразу згодилися допомогти їй.

Ассоль здалося, що все почалося налагоджуватися, потрібно було тільки настояти вербове листя і напоїти цим еліксиром закохану пару. Цим вона зайнялася одразу наступного дня і вже через три дні напій був готовий. Рівно опівдні спочатку Міла, а потім Влас випили його і почали свою подорож. Навколо то темніло, то знову ставало дуже світло, але їм було не страшно, адже вони відчували підтримку один одного. І ось світло ввостаннє сплахнуло і погасло. Хвилину не відбувалося нічого, а потім почало розвиднятися. Перед собою вони побачили браму, на ній потрібно було вибудувати ряд із цифр. Вони замислилися про те, що саме їм потрібно було набрати. Ассоль розповідала їм про те, що кодом є рік народження, але чий вони так і не зрозуміли. Тоді вони вирішили, що код це 1984 — рік початку союзу їхніх двох сердець. І сталося диво — брама і справді відчинилася.



Міс Західнячка

Відредаговано: 17.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись