Відлуння століть

Точка відліку.

Бонусний текст для тих, хто іще з нами)
 

В мене були великі сумніви з приводу деякого епізоду життя братів. Зрештою, я подумала вирішити їх, описавши епізод, що мене турбував, оповіданням. 
 

Якщо отримаю зворотню реакцію (особливо стосовно вірогідності подій та їх логічності, що хвилює мене в текстах найперше), буду вдячна. Смачного!

 

Побачивши його, вона здригнулася. Розкритий наплічник із глухим стуком випав із рук. Дівчина було зробила порух вбік, до привідчинених дверей пожежного виходу, ніби хотіла тікати. Проте в ту ж мить передумала чи то просто заклякла від страху.

Великі сірі очі. Полосатий подертий на лікті светр. Майже підліток.

Він вагався.

«У цьому щось не так», - думав, стискаючи зброю. «Яка загроза від цього оленяти?».

 - Тримай руки так, щоб я бачив! Вгору!!

Дівчина рвучко скинула руки. Вона стиснулася, ніби хотіла сховатися, та не було де. Лише великі широко розкриті сірі очі не зводили з нього настраханого погляду. Десь гримнув постріл. Дівчина здригнулася та схлипнула.

«Що робити? Що робити?!» - металося в голові. Теда вбило вибухом. Навряд чи це було сплановано. За мить до того з другого поверху лунала нерозбірлива лайка. Скорше за все місцеві не поділили щось між собою. Доведеться вирішувати самому. Жахливий день. Пекельний день. Чорт, й ті двоє на дверях… Не думати, не думати про них! Й на краще, що Теда немає. Він не сумнівається в наказах.

Кайл зробив крок вперед і вліво, обережно обходячи імпровізовану барну стійку із кавоваркою. Дівчина зробила невпевнені півкроку вбік. Вона би відступила назад, але заважала канапа.

Дати їй сховатися? Пересидіти? Де?

Він кинув погляд на залізні двері у кутку, що вели до пожежних сходів. Але будинок оточено. Тікати – безглузда ідея. Самогубство.

Кайл ковтнув клубок.

 - Тут є де..?

Договорити він не встиг. З динаміку рації залунав голос Еванса:

 - Сьомий, доповідай.

Кайл швидко перебираючи варіанти.

 - Сьомий, доповідай! – знову прохрипів незадоволений голос Еванса.

 - Усе чисто. Тут заручник, - вимовив Кайл нарешті й одночасно з цим накрило думкою: «Боже, ну що я роблю?!». Він розумів, що брехня викриється швидко, але все ж мав надію, що розстріл беззбройної людини ніхто підтримувати не стане.

 - Заручник?

Кайл ковтнув.

 - Так. Дівчина. Більше нікого.

Хлопець ладен був побитися об заклад, що Еванс зараз готовий з нього шкуру спустити. Краще було працювати в парі з Кейденом. Але, згадавши Теда, Кайл порадів, що сьогодні брат був із капітаном.

 - Все буде добре, - звернувся він до дівчині. – Тільки не роби дурниць.

 - Ми на сходах, - почулося з динаміка. – Заходимо.

Залізні двері відчинилися. Еванс кинув побіжний погляд на Кайла, потім на дівчину. Вона навіть не обернулася. Ніби примерзла до місця, на якому стояла. Тільки сильно поблідла й Кайлу здалося, що на очі їй набігають сльози. Він не встиг нічого вимовити, лише вдихнув, а постріл вже пролунав. Здавалося, сам цей звук вдарив по тілу. Кай здригнувся, не вірячи своїм очам. Його ніби жбурнули в ополонку.

Червоний спалах крові. Тіло дівчини смикнулося й впало на підлогу.

На якусь мить Кайл забув, як вимовляти слова. Все, що його наповнювало – пекуча ненависть. Здавалося, навіть повітря в легенях запалало. Піддавшись миттєвому пориву, Кай направив зброю на капітана.

 - Сьомий, ти очманів?! – ревнув Еванс.

Кайл не відповідав. Його душив гнів. Але одночасно з тим він розумів, що на гачок не натисне. Мізерна людина, від якої залежать життя. Та все ж, гори він в пеклі, людина. Але ж як хотілося його болі! Його крові!

Руки ніби скам’яніли й не лишилося нічого, окрім зброї та Еванса. Навіть Кейдена за спиною Капітана він не помічав.

 - Гаразд, - недобре всміхнувся Еванс, - давай, сопляче! Дай мені привід!

Капітан наставив зброю на хлопця.

Кейден ніколи не бачив брата таким. Обличчя його було бліде, а погляд… В очах його змішалися страх, якийсь глибинний біль і гнів розпачу. Та Кейдену й не треба було вирішувати, на чиєму він боці. За мить Еванс почув позаду моторошно спокійне:

 - Опусти зброю.

Ось тут двох відповідей бути не могло: цей точно вистрілить, якщо буде привід.

 - Кременю, не роби дурниць. В тебе ще є шанс уникнути халепи.

Кейден повторив, роблячи павзи після кожного слова:

 - Опусти. Зброю.

Капітан відчув, як по скроні стікає крапля поту, але відступити не міг. Проте й від погроз, що вертілися на язиці – утримався.

 - Спочатку навіжений.

 - Каю, - заспокійливо мовив Кейден. Нарешті брат перевів на нього погляд. Йому знадобилося декілька секунд, щоби опанувати себе й повільно опустити зброю. Слідом за ним неохоче те саме зробив й Еванс. І тільки після цього Кейден відступився від нього.

 - Я врятував твоє життя, безмозкий вилупку! – сказав, ніби виплюнув, капітан й рушив до хлопця.

Кейден кинув швидкий погляд на брата. Кайлу краще стриматися. Зараз їм обом краще втримати себе у руках. Еванс мстивий. Він так цього не залишить. І, якщо його, Кейдена, капітан втрачати не захоче, то важко сказати те саме про Кайла. Хоча Кайлу вистачало клепки у присутності Еванса тримати свої жарти при собі, той все одно не злюбив його одразу. Кейден підійшов до тіла на підлозі. Навколо голови розпливлася червона пляма.

 - Вона була беззбройна! – видихнув Кайл крізь зуби. – Наволо…

Важкий кулак врізався у щелепу. Хлопець звалився на землю, не втримавшись на ногах. В один момент поруч з’явився Кейден. Він пронизав Еванса застережливим поглядом. Емоції рідко проступали на обличчі Кея, але зараз його губи сіпнулися, не стримуючи виразу огиди. Кайл сплюнув кров та піднявся на ноги. «Хоч би він не утнув дурниці!» - збентежено подумав й кинув стривожений погляд на брата, але той і без зайвого застереження усе розумів. Не варто поглиблювати прірву. Невідомо, чи вийде перестрибнути бодай це. Тим паче, що…



Алеста

Відредаговано: 19.02.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись