Вибір смарагдової сови

18

Наближався день напередодні  Івана Купала. Таня уперше з нетерпінням чекала наближення цього свята, точніше, раніше зовсім ніякого йому значення не надавала. Нинішній же повинен був стати особливим. 
У Поліссі збереглося багато старовинних звичаїв святкування. І свої особливості ритуалів були саме в цьому зачарованому лісі. Багато віків травниці ,продовжувачки справи цілительки Софії, виконували одну з головних ролей свята. Мало того, що цей час був найгарячішою порою збору лікарських трав, адже вони набирали найбільшу цілющу силу саме напередодні Івана Купала, так на них ще й лягав почесний обов'язок плести купальскі вінки. А це було зовсім не так просто: вони були різних видів. Не лише найвідоміші - для дівочих ворожінь, й для "суджено-ряджених", але й ті, які оберігатимуть усі сільські будови й худобу. Й ще не забути б про пучки полину та кропиви - обережи від відьом і русалок, що шанувалися не лише, як річкові хазяйки, але і як хранительки цілющих трав. Такий захист був не лише для дверей й воріт, але і для самої травниці від злої лісової нечисті. Адже її чекав ще збір найцінніших трав, які неодмінно збирати треба до сходу сонця. У багатьох записах попередниць, що відають, строго попереджалося: цілющі трави втратять свою силу, якщо їх зібрати при сонячному світлі. 
Й відмовитися від цієї сумнівної честі ніяк не можна. Зробиш це - і тебе відразу ж відьмою оголосять. Й пропадати тоді усій клієнтурі, що з таким завзяттям збирала. 
Можна було б попросити Вадима допомогти їй з плетінням обрядових вінків, але це найсуворіше заборонено. Тільки травниця мала право на цей почесний обов'язок. Хоча, по правді кажучи, в інших селах дівчата самі складали вінки для себе і своїх обраних. 
На вечір вона була запрошена попаритися в лазні із сільськими дівчатами. Вони викупили у неї усі запаси чебрецю, иван-та-мар'ю (братки), і, головним чином, - любистка - найулюбленішої дівочої трави. Відвар її стебел дарував волоссю м'якість і аромат лісової казки. Це було одно з найвірніших засобів привернути увагу коханого. Часто Таню просили продати приворотне або заколотне зілля. У таємному зошиті Марії Іванівни вона знайшла вірне та безпечне рішення. Замість "присухи", тобто приворотного зілля продати суміш ароматичних лісових приправ. Додані  до їжі, вони надавали їй приємного смаку та аромату, хотілося спробувати ще. Тобто, потрібний ефект був досягнутий. А "відсухой", або закотним зіллям служив сильний блювотний засіб. Підсумок: ніякого злого наміру та авторитет травниці – найвищий! 
Таня в знемозі сіла на ганок свого лісового дому. Вона вже встигла приготувати вінки та розкласти їх біля приймального будиночка. Через пару годин буде здійснений обряд роздачі вінків найкрасивішою дівчиною навколишніх сіл. Її роздягали догола та обвивали від ніг до голови зеленими батогами барвінку. Дівчину називали Горпиной, на честь покровительки цього дня - Агрипини Купальниці. Із зав'язаними очима вона вказувала рукою на розкладені на траві сплетені уранці травницею вінки та запитувала: якій з дівчат він належить? Свіжий вінок обіцяв здоров'я та щастя з коханим, на відміну від того, що почав засихати. 
Від втоми злипалися очі й Тані дуже хотілося наплювати на запрошення на свято. А що скаже Вадим, адже його - племінника шановної Марії Іванівни багато хто хотів побачити. І дівчата теж - із сумом подумалося травниці. А він зовсім і не поганий, дуже допоміг їй із залученням покупців. Створив для неї інтернет магазин лікарських трав, вів усю документацію. Їй залишалося займатися тільки виготовленням. Останнім часом Тетяна, зі схвалення Марії Іванівни, стала варити натуральну косметику по старовинних рецептах травниць. Саме це, та ще і невеликі подарунки у вигляді шматків квіткового мила завоювали таку гарячу любов місцевих жінок. 
Несподівано вона відчула: щось м'яке обережно ткнулося в її бік. Обернувшись, побачила солодку котячу парочку - Василевса та Касю. Кішечка одразу ж залізла до улюбленої хазяйки на коліна, а Василевс швидко промуркав: 
- Не вбивайся ти так по тому, що ще не сталося. Не варто заздалегідь лякатися. Можливо, не так і страшно все буде. Зайди зараз в кабінет, там з тобою Марія терміново поговорити хоче. А потім бери під ручку Вадима світ нашого Петровича та швиденько обоє на свято Купальниці. Пам'ятаєш, звичайно ж, він ще й Скакуном називається? 
- Спасибі, мій хранитель, пам'ятаю звичайно ж. Парні стрибки через купальске вогнище. А тут як, самі без нас впораєтеся? 
- Ось тільки тебе забути запитав, як мені це усе охороняти. Тисячу років якось з цим справлявся. - тут же надувся кіт. 
- Ну гаразд, не гнівайся. Піду у будинок, заразом і Вадима треба знайти. Якщо хоче встигнути на свято, то нехай швидше красу наводить. Дівчатка чекати не будуть. - Таня поспішила заспокоїти чорного кота. З цими словами вона зайшла у будинок і трохи не закричала. Те, що вона побачила, було не для нервово слабких.



Лена Муррр

Відредаговано: 24.07.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись