Війна чемпіонів

Крок у пітьму

Зипер незчувся, як зкотившись східцями з гуркотом уперся спиною у дерев'яний стіл. Інакше, ніж дивом цей карколомний спуск було не назвати. Зазвичай схожі падіння віщують своїм учасникам зламані шиї та потрощені кістки, втім на щастя для Зипера все минулося без калітств.

Лицар спробував підвестися, аж раптом побачив, як чорний шкіряний чобіт по черзі загасив кілька свічок, що хвилиною раніше впали разом із канделябрами, опинившись на кам'яній підлозі внаслідок гучного приземлення «Блискавки».

Зипер підвів очі, зустрівшись поглядом із Моргеном. Вочевидь Морок прийшов до тями дещо раніше і наразі впевнено стояв навпроти, споглядаючи на свого візаві. Над лівою бровою господаря підземелля запеклася пляма чорної крові, довгі пасма волосся спадали на обличчя прикриваючи легкий набряк під правим оком. Збите дихання свідчило про те, що скоріш за все падіння зі сходів також далось представнику темних не легко. До того ж падав Морок за відсутності шолома, але навіть попри це на відміну від свого опонента, наразі перебував у куди вигвднішому положенні, затиснувши в міцній руці гострий меч.

Вирішивши не чекати кінця, Зипер швидким рухом спробував вихопити свою зброю за мить зрозумівши, що загубив її під час падіння. Як безглуздо усе закінчується… Повернутись до життя та втратити його так і не звівши рахунки з винуватцем скаліченої долі. Аби ж то тільки своєї…

— Загубив, — непомітно відсапуючись мовив представник темних, дістаючи з-за спини втрачений меч свого нещодавнього опонента, простягнувши зброю Зиперові.

Лицар взявся за руків'я меча із пересторогою здійнявся на ноги. Морген у свою чергу сховав власну зброю, даючи зрозуміти, що не має наміру вбивати супротивника.

— Я нічого не розумію, — спантеличено мовив Зипер, втім ховати щойно повернений меч не квапився.

— Дорогою усе розповім. У нас мало часу, твої друзі прямують до пастки, — коротко пояснив Морген.

— Відколи мої друзі стали твоїми? — запитав лицар намагаючись знайти логічне пояснення неочікуваному розвитку подій.

— Поки ми на поверхні, темний господар може бачити нас. Його «очі» і «вуха» скрізь, а особливо у цьому лісі, — відповів Морок. — Чарівник разом із твоїм другом прямують до замку «Вінтер», але перемогти «Крижаного короля» звичайному воїну не до снаги. Навіть такому відважному, як твій побратим…

— Звідки така обізнаність? — мовив Зипер.

— Не гай часу, лицарю, краще допоможи! — відказав Морген, рушивши до книжкових полиць.

Обхопивши руками міцний дерев'яний стелаж, Морок спробував відсунути його вбік. Зипер хотів було допомогти, втім Морген самотужки спромігся зрушити з місця чималу конструкцію за якою ховалися потаємні кам'яні двері. Як саме мав працювати дивний механізм, лицар не знав, проте був певен, що сіра стіна, котра ховалася за книжковими полицями, ніщо інше, як вхід до підземних катакомб.

— Берись за кільце! — впевнено мовив Морген, вказавши Зиперові на сталеве коло, що звисало із здавалося суцільної кам'яної брили.

Вибору не було. Повагавшись ще мить, Зипер сховав меч і міцно схопився обома руками за сталеве кільце. Морок у свою чергу зробив те саме по відношенню до іншого кола, що розташовувалося поруч. Спробувавши потягнути незвичні дверцята на себе, лицар зрозумів, що дерев'яний стелаж, котрий хвилиною раніше відсунув Морген, скоріш за все був пір'їнкою у порівнянні з цим випробуванням.

Двері «пручалися» і на якусь мить Зиперу здалося, ніби вони із Мороком намагаються зрушити з місця суцільну стіну, проте згадка про друзів, що мають лишитися віч на віч із армією темних, переконала лицаря повірити в успіх божевільного задуму та з останніх сил здійснити ще одну спробу. Безумовно самотужки відкрити потаємний хід було неможливо, але спільні зусилля таки змусили вікове каміння поступитися відчайдушній наполегливості могутніх воїнів.

Протяжний скрегот дав зрозуміти нещодавнім ворогам, що справа рушила з місця. Кам'яні двері потроху привідчинились і Зипер відчув, як його тілом миттєво промайнув холодний протяг. 

— Ще раз! — вигукнув Морген, одночасно із лицарем потягнувши на себе залізне кільце, відкривши заповітний вхід до темних катакомб. 

Зазирнувши всередину, Зипер одразу спіймав себе на думці, що ще ніколи не бачив настільки густої темряви. Пітьма здавалася, суцільною, темнішою за непроглядну ніч без місяця і зірок та вибору не було. За лічені хвилини лицар мав зробити крок у невідомість, рушивши катакомбами пліч-о-пліч з представником самого потойбіччя.

— Найстрашніша темрява - це та, що всередині нас. Підземелля - лише простір, куди не дістається сонячне світло, — ніби прочитавши думки Зипера, мовив Морген, простягаючи лицарю запалений смолоскип, котрий зняв зі стіни біля сходів миттю раніше.

Природна здатність Мороків чудово бачити в темряві відкидала необхідність у додатковому освітлені, чого аж ніяк не можна було сказати про людей.

— Куди ведуть ці катакомби? — поцікавився Зипер, намагаючись зазирнути у пітьму незвіданого лабіринту.

— Подалі звідси і це найголовніше. Підземний хід виведе нас до старого болота, дорогою потрібно забрати дещо, — відповів Морген.

— Мені болота ні до чого! — рішуче відказав лицар.

— Це лише частина шляху, — задумливо мовив Морок. — Так чи інакше усі дороги зведуться до «Зали слави героїв» де і відбудеться фінальний двобій. Питання лише в тому, чи дістануться місця призначення твої товариші… 

Зипера раптова пересмикнуло, лицар одразу відтворив в уяві ймовірні небезпеки, що чекатимуть на його друзів та найбільше з усіх переймався за Віка, що лишився по інший бік дверей.

— Який же я дурень! — раптово вигукнув Зипер. — На мене чекають! Там, нагорі!

— Спокійно, — долоня Морока лягла на плече Зипера. — Про малого лицаря подбають, він під надійним супроводом. Якщо все складеться, як слід ви неодмінно зустрінетесь.

Напевно слова темного мали заспокоїти, втім справили двоякий ефект. З одного боку, Зипер сам завітав до обісття Моргена, аби дізнатися чи остаточно темрява поглинула душу колись славетного захисника Грінспрінга. І хоча в світлі останніх подій зажервріла надія, лицар не міг бути певен, що невдовзі й сам прямуватиме до пастки. На додачу до того думки про невідомий супровід, який зі слів Моргена преставлено, аби приглянути за Віком, невимушено висмикував із свідомості бентежні думки.



Angelnik

Відредаговано: 12.04.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись