Вільна Ластівка

Розділ 4

Віка
Цих три місяці були дуже сильно напруженими. Після того,як на порозі з'явився Марк і зустрівся з Нікою,я дізналась від неї,що Соня потрапила в лікарню через передозування. Для мене це стало шоком і я незважаючи на сварку теж захотіла поїхати з подругою. Проте Ніка сказала,що нема потреби і вона запросила з собою Юлю. Я тоді страшенно образилась,але зранку все-таки вирішила поїхати і провідати Соню. Як не як ми були найкращими подругами майже рік. Вже в дорозі мені подзвонив невідомий номер. Це був Діма. Він говорив настільки розгублено і схвильовано,що мені стало тривожно. Виявилось,що Соня померла... Для мене це було настільки важко,що я аж розплакалась в автобусі. Коли я приїхала,то мене зустрів батько. Я так сильно скучила за ним,але він не був надто радий мене бачити. Напевно ще ображався за те,що я втекла,хоча ніяк не показав цього. Він відвіз мене додому,щоб я змогла переодягнутися в чорне. На похороні я помітила Ніку,яка стояла біля її тепер вже матері,а Марк міцно тримав її за руку. Вона зустрілася зі мною поглядом і винувато опустила голову. Звісно! Мало того,що вона поїхала без мене,так ще й не повідомила про смерть близької мені людини. Я була настільки зла,що потім вирішила виговорити їй все,але Ніка відкрилася мені та сказала,що їй зараз дуже складно. Я подумала,що може дійсно я не права,адже Соня її сестра,хоч і не рідна. Ніці потрібно було підтримувати тітку, самій хвилюватись та ще й Марку дуже боляче через смерть найкращої подруги,тому я перестала кричати,а просто обійняла її. Дуже сумно,що такий поганий випадок нас помирив, але ми хоча б знову почали довіряти одна одній. Потім сталися взагалі жахливі речі. Ніку викрали і це був друг її тата,який виявився вбивцею її батьків. Та ще й в цьому була замішана Юля,яка насправді була колишньою дівчиною Марка,яку він сильно образив.  Я завжди помічала,що вона якась не така,якою здається,але Ніка була надто наївною. Спільними зусиллями ми змогли її врятувати і зараз нарешті вона стала щасливою. Чого не скажеш про мене... Після того,як ми знайшли Ніку, я прийшла додому,а мачуха почала надто погано говорити про Соню. Звісно, мене це розізлило і я звернула її увагу на те,що їй взагалі не варто про це говорити. Свідком нашої сварки став батько і він вкотре підтримав Тамару,а не мене. Тому зразу на наступний день я повернулась до Олі. Також я вирішила повністю відмовитись від грошей батька і весь цей час жила за ті гроші,які назбирала. З кожним днем їх все меншає і меншає,тому варто почати шукати роботу. Зараз вже зима і скоро сесія,тому думаю якраз на канікулах можна піти працювати. Сьогодні Оля вирішила познайомити мене зі своїм хлопцем. Вони вже декілька місяців зустрічаються і такою щасливою я її ще не бачила. На зустріч я вирішила вдягнути звичайні чорні джинси і рожевий светр. Тоді як Оля вирішила трохи принарядитись. Вона красувалася у чорній шерстяній спідниці та червоній блузці. 
— Ой,я так хвилюсь!- знову почала говорити Оля,коли ходила взад і вперед по коридорі. 
— Ну ти чого?
— Просто я не знаю чи сподобаюсь його брату.
— Звісно сподобаєшся.- чесно відповіла я і взяла її за руку. - Ти ж у мене така красуня. Тебе всі люблять.
— Ой, все,Вікусечко, вони прийшли.- сказала Оля і побігла відчиняти двері.
Я підійшла теж в коридор і помітила на порозі дуже красивого чоловіка років тридцяти. Він привітався з Олею і поцілував її в щічку. Для неї чоловік приніс великий букет,а мені вручив торт. 
— Це Єгор,- трохи засоромлено сказала Оля,коли ми вже сиділи за столом у вітальні. - А це моя племінниця - Вікуся!
— Привіт! Дуже радий знайомству.- чоловік усміхнувся і подивився на мене. 
— Я теж. Оля не багато про вас розповідала. Так чим ви займаєтеся?- зацікавлено спитала я.
— Я маю мережу своїх закладів. У мене кафе навпроти кав'ярні Олі.
— Стоп!- до мене нарешті почало доходити. - Ви Максимів? Той самий?
— Так.- засміявся чоловік і мило подивився на Олю. - А ти, я так розумію вчишся?
— Так. На юридичному.
— Справді? Мій молодший брат теж там навчається.
— Де він,до речі?- спитала Оля.
—Сказав,що трохи запізниться. В нього якійсь невідкладні справи. 
Ми ще десь близько години посиділи і говорили про все на світі. Єгор був дуже класним і цікавим чоловіком,тому не дивно,що Оля закохалась в нього,як божевільна. Але головне,що він теж в захваті від неї. Ця парочка так мило виглядала,що я просто не могла стримати усмішки. Єгор постійно підколював дівчину,а вона безперервно сміялась. Згодом я почула стук в двері і з широкою усмішкою пішла їх відчиняти. Але коли я побачила хто саме стояв на порозі,то моя усмішка одразу ж впала.
— Ти?- спитала я Артема. Та він що слідкує за мною?
— Ти?- здивовано сказав хлопець. Отже,він теж не очікував мене тут побачити.
— Якого біса ти тут робиш?- я роздратовано подивилась на нього. Тоді я помітила в нього на обличчі свіжий синяк та розбиту губу. У мене в серці щось йокнуло і я навіть схвильовано спитала в нього.- І що це з тобою сталося?
— Нічого! І взагалі-то мене сюди запросили,це що ти тут робиш?
— Я тут живу!- надто задоволено відповіла я.
— Може я адресу переплутав.
Хлопець витягнув телефон і почав щось шукати в ньому,а я помітила свіжі рани на його костяшках. Вони були навіть не оброблені,бо з деяких ще досі сочилася кров.
— Артем!- сказав за моєю спиною Єгор.- Нарешті ти прийшов!
Оля теж вийшла і вони почали знайомитись. Це напевно якийсь жарт! Ну не може бути такий збіг,що братом хлопця моєї тітки виявився той,кого я вже три місяці намагаюся уникати. Оля провела Артема до столу і він сів біля мене. 
— То ви знайомі?- спитав Єгор,коли ми вже четверо дружно сиділи.
— О,ні!- вирішила заговорити я першою,поки Артем не всунув свого носа. - Я його вперше бачу.
— Дивно,виглядало так ніби ви знаєте один одного.- прямо сказав Єгор.
— Ні,брате,ми не знайомі.- Артем,на диво теж вирішив заперечувати.
— Ти знову бився?- трохи сердито спитав Єгор.
— Так.
— На рингу чи десь на вулиці?
— На рингу.- просто відповів Артем.
— Скільки раз я казав тобі не зв'язуватися з цим всім!- трохи голосніше сказав Єгор і я помітила,як Оля взяла його за руку.
— Ти ж сам колись цим займався!- роздратовано відповів Артем.
— Це був професійний бокс,а не підпільні бої.
— Ти сам знаєш,чому я туди пішов!- розлючено сказав хлопець.- Якщо ти не хочеш,щоб я зруйнував зустріч з твоєю дівчиною і її племінницею,то не піднімай цю тему.
Хлопці деякий час дивилися один на одного і потім Єгор все-таки здався. Напевно йому набридли проблеми меншого брата,хоча він намагається зробити все,що у нього їх не було. Але хіба таку людину,як Артем переконаєш? Він надто впертий і самовпевнений. Йому завжди здається,що у будь-якій ситуації він правий.
— У вас така велика різниця у віці. - вирішила змінити тему Оля. - Як так сталося?
— Ну Артем молодший на одинадцять років. Йому вже скоро буде двадцять один.
— Ой,Таня,мама Віки, була старша від мене аж на дванадцять років. 
— Ви рідні сестри?- зацікавлено спитав Артем у Олі. Але мені аж ніяк не хотілося,щоб вони згадували про маму.
—Так.- сумно відповіла тітка.- Мені її сильно не вистачає.
— Що таке? Вона далеко?
— Вона померла три з половиною роки тому.- різко відповіла я Артемові. 
— Співчуваю. - щиро сказав хлопець,а я лише відвернулась,щоб заховати свої сльози. 
— Я чув,що ти розійшовся з Настею.- вирішив змінити тему Єгор і я була йому дуже вдячною. 
— Вона мене кинула. - байдуже відповів Артем. - А ти звідки це знаєш?
— Говорив сьогодні з батьком. Запросив його на сьогоднішню вечерю,але він відмовився. 
— Ну це і не дивно.
— Він сказав,що я вже не його син,тому йому не цікаво з ким я зустрічаюсь. А ще він казав,що ти говорив йому, що закохався. 
Я здивовано подивилась на Артема і ця заява брата напевно теж його шокувала,тому що він ледь не подавився своєю вечерею.
— Батько не так зрозумів мої слова.- почав виправдовуватися Артем. - І давай поговоримо про це в іншому місці.
— Чому? Мені здається,що дівчатам можна довіряти. 
— А мені так не здається.- сказав сердито Артем. 
До Єгора задзвонив телефон і він пішов говорити в іншу кімнату. Згодом чоловік повернувся сам не свій. 
— На кафе знову напали. Я мушу їхати перевірити. 
Єгор почав збиратися,а ми всі вийшли за ним в коридор.
— Я з тобою!- сказала Оля і почала взуватися. 
— Ні!- заперечив Єгор. - Ви залишайтеся тут.
— Я не залишу тебе.- впевнено сказала Оля і побігла за ним,а ми з Артемом залишились удвох. Я спеціально не зачинила двері та очікуючи почала дивитися на хлопця.
— Що?- спитав хлопець і зачинив двері.- Я нікуди не збираюся йти.
— Цікаво чому це?
— А може на мене хтось нападе під під'їздом. 
— Мені здається,що тобі це не страшно.- я показала на його побиті руки.
— Ну ти чула,що брат сказав,щоб я залишався тут. От я і лишаюсь.
— І від коли це ти слухаєш свого брата?
— Від сьогодні!- впевнено сказав хлопець, сів на диван у вітальні і ввімкнув собі телевізор, а я ледь рота не відкрила від цієї нахабності. 
Я трохи вибісилася і сіла прямо біля нього. Він почав перегортати канали і зупинився на якомусь матчі з футболу.
— Фу. - незадоволено скривилась я.- Переключи це.
— Чому? Я люблю футбол
— А я - ні! І прямо зараз ти в мене в будинку,тому шукай щось інше. 
Він почав далі клацати пультом і запитувати в мене чи влаштовує мене ця програма. Я вибрала якийсь романтичний фільм,але згодом пошкодувала про це. Парочка головних героїв почала пристрасно цілуватись,а хлопець якось дивно подивися на мене. Я одразу ж переключила і почула усмішку Артема. Напевно це його забавляло. Я вибрала якусь програму про тварин і ми просто дивилися в екран телевізора. Через деякий час я помітила,що в Артема ще на брові є кров.
— Тобі треба обробити рани.- сказала я до хлопця.
— Ні,не треба.- заперечив він і продовжив дивитися в монітор.
— Ти хочеш,щоб туди якась інфекція потрапила і зіпсувала твоє красиве личко.- на автоматі сказала я,а коли зрозуміла,що саме вилетіло з моїх вуст,то стало якось соромно.
— Ти вважаєш мене красивим?- спитав хлопець з широкою усмішкою. 
Я вирішила проігнорувати це і пішла у ванну під гучний сміх Артема. Це перший раз,коли він по-справжньому посміхнувся. Я витягнула з верхньої полки аптечку і теж не змогла стримати посмішки. 
— Сідай!- сказала я і поставила крісло біля дивану.
— Може не треба?- з благанням подивився на мене Артем.
— Треба,треба.
Хлопець сів на крісло,а я почала обробляти антисептичним засобом його руки. Потім наклала мазь для загоєння ран і зробила перев'язку. Тоді я взялась за його обличчя і це було набагато важче. Його пильний погляд спостерігав за мною,а мені було якось ніяково. Я почала обробляти невелику рану на брові і постійно намагалася не зустрічатися поглядом з його очима. Після антисептику і мазі я приліпила на брову лейкопластир. Залишилось пролікувати тільки розбиту губу. Коли я доторкнулась своїми пальцями до м'якої шкіри його губ,то одразу ж згадала наш поцілунок. Всередині з'явилось дивне відчуття і я почала сильно хвилюватись. Тоді Артем взяв мене за руку і різко встав. Я здивовано і дещо налякано подивилась на нього і помітила,що його небесно-голубі очі стали синіми. Він пильно спостерігав за мною так,ніби боровся з чимось. Тоді Артем іншою рукою взяв мене за талію і притягнув ближче. Я розуміла,що можливо це якась гра,але мені так сильно хотілося повторити. Тому я прямо таки накинулась на нього з поцілунком. Він одразу ж відповів і впустив мене. Я закинула руки йому на шию,а він міцно притискав мене за талію. Поцілунки щоразу ставали палкішими і солодшими,а відчуття тривожнішими. Ми довго цілувались,а мені все було мало. Його губи такі ніжні і теплі. Коли нам обом вже бракувало дихання, він легенько взяв обома руками мене за голову і притиснув свій лоб до мого. Ми трохи стояли так,а потім я кинулась йому в обійми. Він був таким рідним,таким своїм. Я положила голову йому на плече і охопила двома руками його талію. 
— Ти ж моє нещастя.- сказав хлопець і поцілував мене в голову.- Що ж я тепер з тобою маю робити?
«Любити»- хотіла сказати я,але звісно передумала. Через декілька хвилин я трохи відійшла від нього. Коли я підняла голову,то помітила,що дивиться він якось не так,як раніше,а більш сердито. Від того ніжного і теплого хлопця нічого не залишилось.
— Вибач,Віко.- напружено сказав Артем.- Це була помилка.
Він кинув на мене останній погляд і просто пішов,а я продовжувала стояти в ступорі. Одинока сльоза скотилася по моїй щоці і я зрозуміла,що надто швидко відкрила йому своє серце...



Ксана Рейлі

Відредаговано: 11.10.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись