Воротар Дороги

РОЗДІЛ 1.

Про пошуки себе.

  Кажуть, що яскраві сни сняться психологічно нестабільним, чи навіть хворим людям. Буйство кольорів, мальовничі пейзажі, насичені подіями сюжети – все це для реального життя або для кіно. А сни повинні бути незрозумілі, сіро-чорно-білі та короткі, щоб залишались лише примарні відголоски, шматочки мозаїки, які неможливо скласти. Хочу сказати, що я – начебто здорова (звісно, це більше моя особиста думка). Ну, не чую голосів, немає галюцинацій, принаймні поки що, але у мене навпаки. Завжди бачила дивні сни, змістовні, із головними акторами та масштабними подіями (якщо рятувати, то цілий світ!), а повсякденність здавалась сіро-чорно-білою. І ті поодинокі розфарбовані плями, які іноді в ній проскакували, були швидше «винятками, що підтверджували правило».

  Саме в такий сон, де я робила щось дуже важливе і дуже правильне, ввірвався надокучливий звук телефонного дзвінка. Телефонували наполегливо.

  «Ну що таке? Чого так рано? – годинник  на тумбочці біля ліжка показував біля десятої. – Хоча не так вже і рано…», – гарний настрій потихеньку щезав, як і спогади про епічні «нічні пригоди».

  Нещодавно я припинила прокидатись під будильник з першими променями сонця. Стала, так би мовити, вільною людиною. Коли починаєш сприймати світ як негатив, потрібно щось змінювати, і розпочати було вирішено зі свободи. Свободи від роботи.

  Мушу зізнатись, працювала я завжди і часто на декількох роботах одночасно, але види діяльності чергувала легко та швидко. Закінчивши медичний інститут та пройшовши інтернатуру по рентгенології, зрозуміла, що хочу стати судово-медичним експертом. Таких спеціалістів зі специфічним гумором та стійким запахом мертвечини вічно не вистачає, тому прийняли мене з розпростертими обіймами. Подобалось, цікаво, щоправда навколо одні трупи чи їх рештки. Далі настала черга діагностики – ультразвукове дослідження, магнітно-резонансне сканування, всілякі реовазографії. Коли почала шукати і знаходити всі ті болячки, що писала в заключеннях у себе, з клінічною медициною було покінчено. Потім слідувала важлива і відповідальна посада у відділі охорони здоров’я місцевої адміністрації. Через рік кардинальна зміна – менеджер по продажу великої торгівельної компанії і керуюча рестораном. І, нарешті, – свобода!

   Нова роль мені подобалась, але для людини, яка пропадає на роботі і вічно вчиться, з повною відсутністю особистого життя, ілюзій і даремних сподівань, виявилась досить складною. Пустоту, що утворилась в результаті, непередбачувано заповнили лінь, безініціативність та соціопатія. Цілими днями я спала, їла, сиділа в інтернеті, читала… і так по колу. А найголовніше – відсутність бажання робити щось інше. Ситуація мене влаштовувала, але чомусь не влаштовувала вона оточуючих (хоча навіщо приховувати, після гонитви за примарними ідеалами сміливо можна переходити на однину). Саме ця однина – моя єдина подруга і наярювала.

–Ну, шо? Шо ти хочеш?! – простіше відповісти, усе одно прокинулась.

  Здається, я знаю її все своє життя. Ми надзвичайно різні, і на питання, що нас тримає разом, мабуть, і не знайшла б відразу відповіді. Можемо не телефонувати одна одній місяцями, не зустрічатись, але завжди є відчуття, що десь там існує вона. Таня має здатність присилати смайлики, коли мені погано, писати, коли згадалась, та і приходити, як видихається почата пляшка вина, чи у духовці доходить смачний пиріг. Подруга працює комп’ютерним дизайнером у великій компанії. Тому, як людині творчій, їй до всього і завжди є діло. Вона встигає відвідувати всілякі курси, тренінги, лекції, групи психологічної підтримки. Звісно, мій теперішній стан вона назвала глибокою внутрішньою кризою. Безліч тестів, гороскопів, ворожок, до яких потай ходила, тільки це підтвердили. У Тані є правило телефонувати ранками і надокучати новими ідеями мого особистісного розвитку:

–Чудова новина! Ти що, ще спиш?! Вже майже одинадцята! Я тут на таке натрапила, ти швиденько…

–От як тебе терплять на роботі?! Ти весь час на телефоні, чи в інтернеті на щось натрапляєш! А головне, ти надокучаєш! – я сіла на ліжку і закуталась у теплу ковдру з головою. Її дзвінкий голос боляче різав по вухах.

–Слухай сюди…

–Я не хочу в кіно, музей, на виставку, пікнік, по магазинах, – перебила я, намагаючись згадати все, куди мене можна потягнути, – на побачення, на курси… ну, ти зрозуміла, усе однак не перерахуєш.

–Це мотиваційна лекція! Він дуже відомий, творить просто дива! Торік дівчина вирішила не скоювати самогубства, а прослухала лише частину по радіо. А отой відомий модельєр, ну знаєш, у нього такий дивний одяг? Не розумію, хто таке носить?! Так він власне його створив!

–Він – це лектор, наскільки я розумію?

–Ну, так Всеволод там якийсь… забуваю вічно…

–Раз забула – не піду!

–Так, не починай! Найголовніше – тема! Таке, як ти полюбляєш. Він – психіатр-криміналіст, розказуватиме випадки з практики. Особливо цікавий про дівчинку. Її знайшли серед поля, гарно одягнену, причепурену, навколо – ніяких слідів, чи то автомобіля, чи ще чого. Босоніж. Вона просто стояла там невідомо скільки. І вона не розмовляє…

–Ну? Чого замовкла?

–Ага, цікаво! – у голосі почулись переможні нотки.

–Ти ж усе одно розкажеш.

–Е ні, це все! Далі на лекції.

–Ну, так нечесно, я не хочу вставати, фарбуватись.

–Іди страшком! Він же психіатр, йому не в новинку. Заодно і діагноз тобі поставить!

–Зла ти… Я наберу – розмова затягувалась і вела явно не туди, куди хотілося б.

  Відключивши слухавку, я задумалась. А, може, дійсно піти? Таня, безперечно, знала мою любов до містики. Але містика у мене своя, більш метафорична, піднесена, якщо можна так сказати. Не все зводиться до примар, злих демонів, упирів. Іноді це збіг обставин, перипетії долі, випадки і події, в яких вдавалася б чиясь невідома надприродна рука. І основні містичні герої – звичайні люди, які легко торкаються до неї та несуть її відбиток протягом всього життя. Саме такого дотику, можливо, шукаю я. Знаку. Він може бути ледь відчутним, відчутним лише мною, але свідчив би про мою винятковість, особливість і важливість у безмежному світі однакових сірих вікон…



Ledim

Відредаговано: 05.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись