"Віра у щасливе життя"

Розділ2

Те що я розповіла Юліані, звучало м'яко кажучи смішно і дивно. Проспала, впала в автобусі. Ну погодьтесь таке враження що я якась з причудами. Але вже що є то є. Ще я розповіла про хлопця який допоміг мені піднятись, розповіла що так і не взнала як його звуть, говорила який він симпатичний Юля вже не сміялась а підсунулась і почала дууже дивно на мене дивитись.

- Ану подивись на мене - говорила та, все ще вдивляючись пильно на мене.

- Юююліана, я звичайно розумію, що ти за мною скучила, і не бачила довгий час. Але обов'язково так на мене витріщатись - після цих слів, Юля ніби вийшла з гіпнозу і охкаючи сказала.

- Він тобі подобається - чесно, я не сподівалась почути таке від подруги, того хлопчину я бачила лише 5 хвилин а вона вже каже про якусь симпатію. Це я страшенно не любила в Юліані, вона мене могла засватати з будь-яким прохожим, тільки подивлюсь на когось і все "Агааа сподобався та, та". Від таких слів вона постійно получала від мене штурхана, ну а що я не збираюсь зустрічатись з усіма попало, я хочу одного і на все життя, короче вернемось до тої розмови з Юльо.

 

***

 

- Ти голову маєш, чи на морі всі мозги змило? - розлючено говорила я, доводячи що той хлопець мені не подобається. Ну можливо трішки.

- Та нє, я говорю як є, якщо б він тебе не заінтересував ти б не торохтіла як ворона тільки про нього.

Можливо в цьому вона і права, незнайомець дійсно був у моїй голові, напевно через це і говорила постійно про нього. Все ж попри якісь переживання чи неспокій я вірила що ми ще з тим хлопцем зустрінемось. Коли Юліана перестала вже говорити і спорити зі мною за якусь симпатію, тоді я нарешті подарувала тортик і кульку яка одна єдина вижила, бо ж не подарую спущені кульки, ще образиться.

 

Розкажу вам краще про Юлю, а то все говорю про себе і того незнайомця. Юля мала чорне волосся, знали би ви скільки разів воно було фарбоване, десь 5 точно. Просто вона така людина яка любить експерементувати, і щось мені підсказує що чорний колір ще не кінцевий. Їй було тоді як і мені 14, але я все ж перегнала її вперед і народилась на 20 днів швидше. Юліана не любила вчитись впринципі як і я, ми з нею багато в чому були схожими. Вона любила малювати, я грати на музичних інструментах. Впринципі з  музичними інструментами у мене було таке саме як і в Юліани з волоссям, я хотіла спробувати грати на крутих інструментах: барабани, акустична гітара, фортепіано і так далі, але поки що зупинилась на фортепіано. Отже, продовжимо. Моя подруга дуже любила подорожувати, вона побувала не раз закордоном, я не була ніразу. Але попри це я не заздрила їй, знала що на все свій час, а ну і саме головне Юліана була дууже любопитною, ну начебто це все саме головне що вам потрібно знати про Юлю.

 

Весь день ми говорили про все на світі. Ну і так заговорились до 22:10. Я вже не бачила смислу їхати так пізно додому, бо автобусів майже не було, тий комарів повно, ще обкусають мене бідосю. Тому я пояснивши ситуацію мамі, залишилась на ніч  в Юлі, її тітка була не проти, це тішило. Ну можливо ви думали що ми одразу лягли спати, ага ну ну. Просиділи до 02:50 і аж потім заснули. І знову я спала ледь не до обіду, чуть не спляча красуня.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше