Вуаль

Біг по колу

Карла завжди бентежила така наївність – зателефонували, розповіли, що робити, а ти біжиш все виконувати! Така доросла, а така дурна. Але вголос він нічого з цього не висловив, та продовжував розпитувати: хто, коли дзвонив, як наказав зв’язатися після виконання завдань.

Але нічого то не дало. Дівчина сказала лишень, що голос того, хто дзвонив, був жіночим. Її завданням було звабити чоловіка й змусити повести її до себе в номер з першого разу, до того ж з його ініціативи. А в разі вдалого випробування їй зателефонують.

– Я подумала, що не впоралась, тому що він заговорив зі мною лише на другий вечір, а спочатку просто дивився. Розумієте, а заговорити першою, я не могла. А потім почула. Що його вбили! Це не я! Я зразу ж пішла, сіла в таксі й поїхала додому.

Детективу було трохи шкода наївну дівчину, що так легко втрапила в пастку.

– Не хвилюйтеся, я вірю, тим більше камери підтверджують те, що ви зайшли й вийшли. Але все ж лишається маленька ймовірність…

– Того, що це я зробила? – можливо, вона була ще не зовсім нетямуща. – Можете обшукати мій будинок, брати які завгодно аналізи, все, що потрібно, аби тільки мене не звинувачували та моє ім’я не з’явилося на шпальтах газет. Це з відразу кінець кар’єрі, яка щойно почалася!

Карл був задоволений, тому, швидко одягнувши рукавички, які постійно носив у кишені, приступив до огляду приміщення. Але, на жаль, не знайшов нічого, що б допомогло йому в розкритті цієї справи. Подякувавши за співпрацю, він відправився додому, аби завтра з ранку продовжити розслідування.

У нього з’явилася ідея – визначити номер, з якого дзвонили. А також він ніяк не міг зрозуміти, хто ж таки отруїв жертву і як, якщо кухар та бармен поза підозрою? Він ще не зв’язався з офіціанткою, яка того вечора помінялася змінами з рудим. Тож, роботи вистачало.

Вранці він звернувся до телефонної компанії та попросив знайти, звідки надійшов той дивний дзвінок акторці, який ледь не коштував їй свободи. Їй просто пощастило, що камери працювали, та й адміністратор на рецепції бачив, як вона пішла.

Він зателефонував Крістіні – тій офіціантці, що працювала того вечора замість Тіма Х’юза. Але на дзвінок вона не відповіла. Тоді він набрав номер готелю, його дзвінок переадресували до менеджера. І тут на нього чекала невдача – дівчина повідомила, що захворіла, тому на кілька днів узяла лікарняний. З’ясувавши її домашню адресу, Карл застрибнув до машини й поквапився знайти її, хоча був впевнений, що пташка вже вилетіла з клітки.

І він не помилився – квартира за адресою, яку він отримав у готелі, виявилася порожньою. До того ж тут не було жодної особистої речі – все ідеально прибрано й вимито. Довелося розшукати власника будинку, який повідомив, що у Крістіни завершився термін оренди, й вона з’їхала ще тиждень тому. На жаль, її слід на цьому обривався.

І знову Карлу довелося повернутися до готелю. Тепер слід було скласти її фоторобот та подати у розшук, чим він і зайнявся. Трішки спрощувало його завдання те, що у Крістіни була машина, яку можна було відстежити. Довелося знову телефонувати Денні.

– Привіт, друже! Знову потрібна твоя допомога!

– Так, слухаю! – Денні не був щасливим від частоти, з якою до нього дзвонив Карл та просив то з одним, то з іншим допомогти, адже у нього й так роботи вистачало.

– Вибач, але без тебе ніяк! – Карл розумів, що зловживає цією так званою дружбою, але вони завжди допомагали один одному, бо колись навчалися разом. – Мені треба знайти машину.

Передавши ознаки, за якими шукати, він поклав слухавку й звернувся до комп’ютера, намагаючись відкопати щось на цю Крістіну. Та на її сторінках в соцмережах майже нічого не було. Та все ж він знайшов, за що зачепитися – єдина фотографія, де вона з дівчиною такого ж віку, як і Крістіна, що мала довге волосся з кольоровими пасмами.

Карл знайшов дівчину в друзях Крістіни. Нею виявилася Стейсі Еванс, якій він тут же написав, залишив номер та попросив терміново зателефонувати. Задзвонив телефон і відволік детектива від роздумів. Він сподівався, що це подруга Крістіни. Та це був Денні.

– Карле, машина стоїть на парковці біля автовокзалу вже два дні.

Детектив хвильку подумавши, подякував, попрощався та повісив слухавку. Ця гра у кішки-мишки починала його втомлювати. Але, водночас, йому подобалося розплутувати цей клубок.

Наступною зателефонувала Стейсі, подруга Крістіни й розповіла, що подруга порвала з хлопцем, дуже засмутилася через це, а тому покинула все й повернулася до батьків. А також пообіцяла, що Крістіна сама йому зателефонує і пояснить ситуацію. І знову мишка втекла від кішки.

Карл сидів за столом, роздумуючи над тим, хто ще може бути причетним до цієї справи.



Ірина Ярошенко

Відредаговано: 01.09.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись