Хлопець з червоною трояндою

22 глава

*Артем 
І от ми вже двоє летимо до низу в воду .За ці долю секунди я лише почув писк дівчини .Вона так і не зрозуміла що з нами відбувається .І от нас вже поглинула вода .Руки Елізабет я так і не відпускав ,а то мало що ...Можливо вона плавати не вміє .От ми так разом і випливли на поверхню і опинились десь на середині озера .Вона доречі досить тепла як на кінець квітня .
—Тьом ти що здурів ?Я чуть не померла ,я ж плавати на вмію .—схлипаючи говорила Елізабет, дивлясь на мене так перелякано.Вона охопила мене своїми ногами за пояс і я тримав її на поверхні .Її плаття повністю промокло і я відчував кожен сантиметр її шкіри .А форми у неї нічогенькі .Я підтримував її за 5 точку ,щоб вона не потонула і вона почала дивитись на мене обуреним поглядом. 
—Ну впринципі я можу тебе відпустити ,але думаю ти не хочеш стати кормом для риб .
На цих словах вона ще сильніше прислонилась до мене і міцно схопилась руками за шию .
В мене на лиці появилась невеличка посмішка .
—Ти дивись, а йому весело .Кинув мене в воду і тепер обмацує цілу ,бо не вмію плавати .Тьома тобі не соромно ?
—Хм...напевно мені не соромно .Це тобі вічно соромно ,а я не бачу нічого поганого в тому ,що ось так от тримаю свою дівчину .
—То я вже твоя дівчина ?
—Ну а чия ж іще ?—запитав я 
—А ти мене запитав ?
—Ох ... Елізабет Острозька чи готові ви стати моєю дівчиною .Та хоча й навіщо я питаю .Якщо скажеш ні ,то автоматично потонеш .—глузливо сказав я .
—Значить це шантаж .—а сама ледь стримує усмішку з своїх слів .Причому обнімати мене не перестає .
—Зовсім ні .Просто я й так тебе нікому не віддам. 
І я потягнувся за поцілуноком до губ Елізабет .Вона сама ж насолодившись ним вирішила все ж таки відімститись за мою витівку і прикусила мені губу аж до крові .Від чого я аж застогнав.Причому явно не від болі ,а від задоволення. 
—Дивись ,а йому все одно весело .
—Ну ще б .Таку красуню на руках тримаю ,то чого б мені не радіти .
І тут вона почала бризкати на мене водою ,а я на неї у відповідь .Як ж з нею добре і весело .Трохи подурачившись ми вилізли на березі ,щоб трохи обсохнути .Цей стрибок змінив все тільки на краще .Адреналін допоміг розслабитись і вивільнити усі емоції. Та й Елізабет вже не така похмура й усміхається .Навіть жартує і підколює мене .Я підійшов до неї ззаду і обійняв за талію .
—Тьом дякую ,що відвіз мене сюди .Мені наче краще стало .
—Ти можеш приходити сюди коли забажаєш .І я радий ,що зміг хоч трохи тебе розважити .
Я обернув її до себе і легенько поцілував в місце на шиї де виднілися синці .
—Елізабет більше ніхто не доторкнеться до тебе без твого дозволу ,навіть у мене немає на це права .Прошу не скривай нічого від мене .
Вона кивнула і притулилась до моїх грудей .
Ми були всі мокрющі .І тут я згадав про свій будиночок .Він був невеличкий і стояв недалеко біля озера .В дитинстві я тут часто бавився .Недавно я доречі був у ньому і там точно є сухий одяг .Тому ми пішли до нього .
—Що це за будиночок ?—запитала Елізабет.
—Ще одна моя дитяча схованка .Заходь в середину .—відповів я .
Я підійшов до шафи і почав шукати в ній свій одяг. І от я знайшов свої старі сірі спортивні штани і футболку .А для Елізабет я взяв довге худі ,яке було їй як плаття .
—Переодягнись ,бо ти ціла промокла .
—Та не треба .
—Я наполягаю .
—Ну тоді відвернись .—і знову включає з себе місіс скромняшку .Ну добре вже краще відвернусь ніж вона в мокрому буде .Ну нарешті вона переодягнулась .Худі її трохи вище колін .
—Ти як завжди прекрасно виглядаєш .
—Ага ціла мокра .Одна суцільна красота .
Я лише підійшов до неї і обвив руками її тонку талію і прошепотів на вухо :
—Ти прекрасна у всьому ,навіть у моєму худі .Ну думаю і без нього теж .

Я сам себе не впізнаю. Зазвичай я спокійний і дуже тихий ,а тут як зустрів Елізабет я так змінився .Зважуюсь на різні дивні вчинки та ще й ці странні підкати .Мене що НЛО вкрало і вселило якесь безсмертя ?Бо такими темпами мене точно хтось приб'є .
Елізабет лише покрутила мені біля вісків вказівним пальцем .
—Саме так Елізабет .Це ти зробила мене божевільним .Звела з розуму своїм небесним поглядом .
Ми вийшли з будиночка і побачили перед очима дуже красиву картину. Такий гарний захід сонця .Небо вкрите останніми полум'яними промінчиками сонця ,а вже з іншого боку почав сходити місяць .
Ми трохи помилувались цією красою і пішли до дороги ,бо вже почало темніти .За годинку ми вже були біля дому моєї красуні .
Я допоміг їй незамітно пробратись в будинок ,поцілував в щоку і поїхав додому і відразу заснув. Сьогодні був дуже важкий і насичений день.Цілу суботу я думав про Елізабет .Вона все не покидала моїх думок і цей недоумок ,який її хотів скривдити теж .Як він посмів чіпати її без дозволу дівчини. А якщо до нього не дойшло і він їй щось заподіє ?Я його з під землі відкопаю і в неї ж назад закопаю .Гнів оволодів мною і я з усієї сили вдарив кулаком об стіну .Так сильно ,що відчув біль і хрускіт .
Тут до мене зателефонував Марк.
—Привіт не хочеш разом побігати в парку ?—радісно запитав Марк .
—Ок ,тим паче я й сам хотів зустрітись .
—Щось сталось ?
—Розкажу все на місці .Чекаю тебе в 11, не запізнюйся. —Сказав я і виключив телефон .
Одягнувши чорний спортивний костюм я пішов на зустріч з другом .
—Ну привіт .І що там вже в тебе сталось .А то так заінтригував ...
—Мені потрібно знайти одного хлопця .
—Ну це запросто .А ще щось про нього ти знаєш крім того ,що він хлопець ?—іронічно запитав Марк .
—Так ,його звати Данило ,а прізвище ...Остапчук вроді чи не Остапчук ...
—Так точно чи вроді Остапчук ?
—Ааа ...згадав . Остапенко .Точно Остапенко .
—Щас знайдемо .Для цього навіть особливих зусиль приклади не потрібно .Думаю ми його ще в інсті знайдемо ...
Ми перевели подих від бігу і присіли на вільну лавочку .А поки я пив воду Марк шукав інфу на цього козла в своєму телефоні .
—Ну от сторінка є . Сімнадцять років .По віку він ?
—Думаю ,що та .
—Ще є розташування позначено зверху на фотках .Він з Києва .
—Ну я впевнений ,що це саме той кого я шукаю .
—А нащо тобі цей хлопець взагалі ?
—Та так .Хочу перекинутись з ним словечком .
—Хм...Ти тільки в всяку фігню не вплутуйся .Ок ?
—Та всьо норм буде .Ладно Марк мені вже пора .Радий був побачитись .Папа ...
—Гуд бай містер художник .—Марк без своїх приколів не може .
На вихідних я працював над новою картиною .А от на понеділок в мене були плани .
Я одягнув лавандове худі оверсайз і чорні джинси. І от стою вже біля школи ,де навчається Елізабет .ООО...Я побачив цього Остапенка ,який злазив зі свого байка .Добре ,що він сам .
—Ти Данило Остапенко ?
—Я .А ти хто такий ?
—Кінь в пальто .Потрібно поговорити .
Ми відійшли в сторону .
—Бачу тебе батьки не навчили, як правильно до дівчат потрібно ставитись .Ну нічого ...
—Пацан та що ти причіпився до мене .Якщо ти про Бет то це ж лише спір був .
Ні ну він явно вирішив вибісити мене .Брати дівчину силою лише заради якогось клятого спору ?В цього ідіота ,що взагалі мізків не має ?
Я не витримав і вдарив його кулаком в щоку .Від чого він аж назад відлетів і впав на коліна .
—Чуєш ти придурку ,якщо ти хоч ще до одної дівчини без її дозволу доторкнешся, то я тебе в цій школі і похороню.Ти мене зрозумів ?
—Та добре ,добре .
—Щоб пішов і вибачився перед Елізабет .І щоб я більше тебе біля неї і на  відстані кілометра не бачив .А то застрілься сам відразу ...
—Ладно. 
—І доречі ти питав хто я .—той підвів очі і запитально глянув на мене .—Я її хлопець і не раджу тобі зі мною зв'язуватись !
Той лише хмикнув і пошкандибав до школи .



Mia Do

Відредаговано: 30.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись