Хто я для тебе?

11,4

Аня

Якось зовсім непомітно навіть для себе, під дією цієї всієї атмосфери я почала насолоджуватися весіллям. Щиро сміялась над конкурсами для гостей, обнімала тата міцніше під час танцю нареченої з батьком та намагалась голосно не ржати коли Андрій одягнув на маму лапи вовка. Сподіваюсь всі ж знають традицію коли зять з тещею танцює?

А цей чудовий конкурс де наречених питають за сімейні обов'язки та хто їх буде виконувати? Наречені сидять спиною один до одного і піднімають у відповідь на запитання ведучого про певний обов'язок вилку, що означає наречена буде виконувати або ніж, що логічно означає наречений. З яким задоволенням я піднімала ніж, звалюючи все на Андрія навіть не передати словами. Собі залишила тільки кухню.

Букет кидала прицільним кидком в кращу подругу і навіть попала! Так тобі коза, не лише ж мені мучитись. А пов'язка потрапила до рук Сергія, її дружби. Як я злобно сміялась ні пером описати ні словом передати, жаль тільки що звук був в голові. А все тому, що ці голубки встигли кілька разів посваритися, помиритися і навіть сходити на побачення за час підготовки до події.

- Ти спеціально? – Зловила мене подруга в один момент. Печалька, я так вдало від неї тікала. Ну що ж, добре. Чесно дивлюсь в очі та відповідаю з серйозною мордою лиця:

- Звісно ні, так співпало випадково, - нагло брешу в очі я. Зрозуміло, що вона мені не вірить, все ж десять років разом це вам не булька з носа.

- Тобто без катувань не обійдеться, - продовжує мене гіпнотизувати Настя. Пфф, так просто ворогам не здаюсь. Але мене рятує ведучий який терміново вимагає наречену. Лечу котику.

Рекомендую для більшої атмосферності увімкнути пісню "Горіла сосна"

І коли я вже вийшла на середину зали та побачила підготований для мене стілець бажання повернутися до злої Насті було безмежним. Мама обіцяла, що цього не буде! Вона знала, прекрасно знала, що єдиною традицією, яку я поважаю та вірю в неї є обряд знімання фати або вельону як кажуть на заході. Захотілось вийти та не зайти назад, клянусь лівою ниркою Андре.

- І як би довго наша наречена не ходила з фатою, - будь ласка, не кажи це, не кажи, - а час знімати всеодно прийде, тож запрошуємо маму нареченого зняти вельон, її нова донечка вже зачекалась на неї.

Не встигла я навіть подумати як мене ніжно вхопили за талію руки Світлани Анатоліївни і підштовхнули до центру зали.

- А де ж наш наречений? Він обов'язково має бути поруч в такий непростий момент для своєї дружини, адже після цього вона остаточно стане частинкою його сім’ї. Що ж Андрію, цей стілець для вас, сідайте, беріть наречену на руки та цілуйте її після кожної знятої шпильки. Незаміжні дівчатка беріться за руки та підтримайте наречену своїм хороводом.

Поки ведучий це все говорив мене вмостили на ручках нареченого, міцно обняли та почали розбирати конструкцію на моїй голові. Ах так і увімкнули традиційну пісню «Горіла сосна». Як добре, що в мене водостійка  косметика.

І ніби ж знаю, що весілля фіктивне і напевно ми скоро розлучимось, але сліз не можу втримати. Андрій як міг намагався мене заспокоїти жартами, легкими поцілунками та розмовами, але після кожної нової шпильки все заходило на новий виток.

 Хоча було достатньо підняти очі, щоб зрозуміти, що сльози не тільки в мене. Навіть в очах тата щось таке було я вже мовчу про потоп від мами та подруг.

Напевно кожен хто бачив цей обряд в живу мене зрозуміє, а хто не зрозуміє послухайте пісню.

І ось нарешті фата в руках, а свекруха намагається одягнути мені білосніжну хустку на голову, з третьої спроби все ж вдається. Танцюю зі свекрухою та розвертаюсь до нареченого.

 З народження мені прививали любов до українських традицій і якщо вже наше весілля пішло по звичному для мене шляху то завершимо в тому ж жанрі.

Поки дівчата кружляють навколо мене закриваю очі нареченому вельоном та кружляю по нашому маленькому колі. Щоб більше не дивився ні на кого крім дружини.

Ніколи не уявляла себе на цьому місці. В хороводі кружляла не раз, а ось по іншу сторону барикад ніколи. І куди ви мене несете святі їжачки? Відправляю хлопця за межі кола, одягаю фату на голову Насті та витираю сльози з її щоки. Хто ж як не ти мене розумієш.

Коли вже я докружляла з останньою дівчиною знову роздався голос ведучого. Він хоче мене добити?

- Її вельон це пам’ять про весілля та сильний оберіг, то ж нехай він зберігається в надійних та люблячих руках матері. Анна віддайте мамі для збереження свій вельон та подякуйте їй за все.

Не дивлячись на всі слова які я б хотіла висказати, мамі підходжу та ніжно її обнімаю. Вона моя матуся і хоче, щоб мені було як найкраще, хоч і способи в неї специфічні. Зі сльозами на очах мама приймає мою фату та здається ледве стримується, щоб не заплакати ще сильніше. Просто якийсь масовий потоп.

Фінальний етап весілля проминає майже не помітно і під гучні оплески нас відправляють… на нашу першу шлюбну ніч…

Це був справжній опис традицій на весіллі в моїх краях) сподіваюсь вам сподобалась 🙈



Тіа Кузь

Відредаговано: 07.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись