Я не твоя, Кощію, або Кінець світу скасовую!

Глава 45. Боязкі герої завжди йдуть одні. Частина 1.

 

 

А, тож ми, все ж таки, йдемо на полювання!

Десь через півгодини ми знову були в будинку Чарлі, і він дав нам чіткі інструкції, чого не треба робити ні в якому випадку при полюванні на бліх. Чи то пак, кіл.

- Ви не повинні намагатися спіймати кілу сіткою. Своїми гострими зубами вона перекусює мотузки в лічені секунди. Ви не повинні лякати її вогнем. Так, вогню вона не любить, тому того, хто його принесе, буквально розмазує по стені разом із факелом. Ви не повинні намагатися її отруїти, ми вже вибовували всі отрути, які тільки можна було знайти у різних світах, навіть «Престиж» від колорадського жука.  Легка зміна кольору, не більш. Ви не повинні використовувати колючу та режучу зброю. Втім, використовувати  можна, але це нічого не дасть, бо навіть очі кіли прикриваються броньованими пластинами. Ви не повинні використовувати воду, вона її просто обожнює. Не варто будувати баррикаду на вході, вона досить швидко розбирає будь-які завали. Коротше, кіла являє собою куленепробивну істоту бурого кольору, на шести лапах, надзвичайно сильну та хитру, з голками-зубами в три ряди, хвостом з шипом, розміром з кинджал. Як правило, вона живе в печерах, харчується різноманітними підземними жителями, сліпою рибою підземних озер, закусює пліснявою зі стін. Раніше по життю чорти і кіли не зустрічались, і все це було просто чудово. Та коли наші дороги перетнулися...  Популяція чорті збільшується, тому вони повинні постійно прокладати нові вулиці. До сих пір це робилося за допомогою єдиного у своєму роді механізму, випадково отриманого в одному із світів. Похожий на автомат інструмент, що називається шахториєм, легко пробивав просторі ходи в кам'яному нутрі одним лише натисканням на кнопку. Група чортів випадково пробила хід у печери, де хозяйнувала кіла. Ніхто не повернувся. Так ми втратили  і шахторий, через що не можемо будувати нові вулиці. Смак чертів сподобався чудовиську, і воно відкрило сезон полювання. Крім постійної данини, яку забирає кіла, загинуло кілька групп, намагаючись спіймати її і знищити, чи, хоч би, відшукати шахторий.

Невеселі справи… Ентузіазм після інструкцій впав до нуля. Мабуть, хай Кощій сам йде на полювання? Во-перше, він чоловік, до того ж, безсмертний...

- І ще одне, - продовжує Чарлі. - Йти до печери, де живе кіла, можна тільки дівчатам.

- Що ?! - закричали ми з королевою хором, вона, мабуть, розмірковувала так само, як і я, що  Кощій без нас обійдеться.

- Справа в тому, що у кіли особливий нюх на чоловіків. Під час полювання вона, буквально, проходила повз жінок, вишукуючи жертву. Врозтіч, природно, всі, але жодна представниця слабкої статі поки що не постраждала.

- Дуже добре! Так чому б вашим сміливим чортівкам не зробити вилазку в ім'я порятунку нації?

- Робили. І не раз.

- То й що?

- Вони не повернулися.

- Так ви ж самі сказали, що чудовисько жінок не їсть!

- Цього я не стверджував. Я говорив, що чоловіків кила відчуває здалеку, і що, при наявности вибору, вибирає сильну стать. Але якщо лізуть до неї в лігво - тут вже вибачте.

- І як же ви пропонуєте з нею розправитися двом слабким дівчатам?

- Ми не пропонуємо. Все, що ми пропонували раніше, не дало результату. Думайте самі. Можливо, вам вдасться поглянути на проблему з іншої точки зору. До того ж, ви можете відмовитися в будь-який момент. Це ваш вибір.

Попри сподівання, покладені на нас Чарлі і його симпатичною донькою, ніяких нестандартних ідей не виникло, креативне мислення пішло в підпілля. Здається, чорти і самі вже всі способи випробували, що можна ще придумати?

- А може по ній магією шандарахнути? - запропонувала я Маруккі.

Але вона зміряла мене таким виразним поглядом, що я зрозуміла: пісня «Чарівник-недоучка» безсмертної Алли Борисівни саме про неї.

Істина в суперечці не народилася, і довелося зупинитися на традиційній зброї Кощія - мечі. Єдине ноу-хау полягало в тому, що один із слуг Марукки був відправлений до татей за протигазом, колись залишеним там Подорожнім і мішечком сонного газу, хоча ніхто не знав, чи подіє він на кілу. А йти в печери вирішили всі разом. Я, взагалі-то, не викликалася, я не проти і тут почекати, але мене ніхто і не питав, наче це само собою малося на увазі, що без мене там не обійдеться. Як я розумію, Марукка на подвиги теж не рвалася, але не хотіла залишати Кощія наодинці зі мною (і з кілою, між іншим), а Кощій сказав, що одну мене не залишить, а я, хоч і була категорично проти, змушена була робити вид, що за.

На той час, коли повернувся слуга, в Куличках наступала умовна ніч. Нам, стомленим за день, відправлятися на подвиги було б просто нерозумно, тому вирішили добре виспатися і йти вранці.

Спала я в ту ніч дуже неспокійно. Взагалі я рідко запам'ятовую сни, але в цей раз мені без кінця ввижалося чудовисько, я то усипляла його пострілом з рушниці зі снодійним, то, в білому коротенькому халатику і шапочці, робила йому укол з наркозом, то, в синій панчосі на голові, притискала до його рота носову хустинку з хлороформом. Потім навшпиньки пробиралася в його лігво, щоб відшукати шахторий. Але кожен раз кілу хтось будив. То з'являвся Кощій і бентежив її шляхетний нюх своїм грубим чоловічим запахом. То Марукка губилася і голосно аукала, відлуння розліталося по всьому підземеллю. То вона ж лякалася щура і верещала на весь голос. То просто голосно тупала. Закінчилися всі сценарії однаково. Кіла прокидалася і, з моторошним ревом, клацаючи трьома рядами зубів, кидалася слідом за нами. відчуваючи лопатками її гаряче дихання, я підскакувала і прокидалася в холодному поту. Десь після двадцятого підскоку я остаточно прокинулася.



Галина Курдюмова

Відредаговано: 12.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись