Задушу. Лірика

***

Про тебе думаю завжди.

А можеш, ти мені скажи,

Чому твої безхмарні очі

На мене дивляться? І ти ?

Чому, чому, мені шепочеш

«Найкраща ти»? А потім йдеш.

«Бувай» не скажеш, промайнеш,

З вітрами знов кудись  полинеш.

А я щаслива тільки так,

Що бачила знов твої очі,

Що вільний, гордий, дикий птах,

Хоч слово, але прошепоче.

Я знаю, ти не просто так…

Ти долі мої подарунок,

Ти звища мені даний знак,

Душі моєї порятунок.

Я знаю, ти не просто так….

Побачу лиш тебе – радію,

Але торкнутися не смію.

Одною мрією живу.

Із дня на день чекаю дива,

Щоб знову ти ось тут пройшов.

Я Долю кожен день просила,

Щоб ти відчув, щоби знайшов.

О, як би я хотіла знати,

Що й твоє серденько горить,

Що ти будеш мене чекати.

Чекати будеш і любить…

Але ти знов летиш за вітром,

Тікаєш знову ти кудись…

Повінчаний із усім світом

Ти, і залежний, як колись.

Моя ти радість, смутку мій,

Журбу і сумніви розвій.

Розкрий мені дорогу в щастя,

Дозволь почути голос твій.

Твоє останнєє «будь-ласка»,

Не перше «віриш», «не брешу»…

А потім, хай іде ця казка,

А я у серці збережу,

Навіки золотом впишу

Безцінні ті хвилини щастя.



Natalya Kolesnik

Відредаговано: 30.08.2019

Додати в бібліотеку


Поскаржитись