Задушу. Лірика
***
Про тебе думаю завжди.
А можеш, ти мені скажи,
Чому твої безхмарні очі
На мене дивляться? І ти ?
Чому, чому, мені шепочеш
«Найкраща ти»? А потім йдеш.
«Бувай» не скажеш, промайнеш,
З вітрами знов кудись полинеш.
А я щаслива тільки так,
Що бачила знов твої очі,
Що вільний, гордий, дикий птах,
Хоч слово, але прошепоче.
Я знаю, ти не просто так…
Ти долі мої подарунок,
Ти звища мені даний знак,
Душі моєї порятунок.
Я знаю, ти не просто так….
Побачу лиш тебе – радію,
Але торкнутися не смію.
Одною мрією живу.
Із дня на день чекаю дива,
Щоб знову ти ось тут пройшов.
Я Долю кожен день просила,
Щоб ти відчув, щоби знайшов.
О, як би я хотіла знати,
Що й твоє серденько горить,
Що ти будеш мене чекати.
Чекати будеш і любить…
Але ти знов летиш за вітром,
Тікаєш знову ти кудись…
Повінчаний із усім світом
Ти, і залежний, як колись.
Моя ти радість, смутку мій,
Журбу і сумніви розвій.
Розкрий мені дорогу в щастя,
Дозволь почути голос твій.
Твоє останнєє «будь-ласка»,
Не перше «віриш», «не брешу»…
А потім, хай іде ця казка,
А я у серці збережу,
Навіки золотом впишу
Безцінні ті хвилини щастя.
Відредаговано: 30.08.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
