Залежні від кохання

Глава 4

Тайлер

Навіть не запитуйте, чому я так вчинив. Це все частина мого плану. Я не хочу дуже легко здобути її. І сьогодні б точно нічого не було, тому в інший раз я вже підготуюсь так, що вона не зможе відмовити.

Ви напевно зараз засуджуєте мене, але мій принцип – це ніколи не прив'язуватись до людей. Вони жалять і причиняють біль, а головне, що все це вони роблять свідомо і продумано. Вже кілька років я живу за цим принципом і мені живеться досить добре. Я перестав розчаровуватись в людях, адже просто напросто більше їм не довіряю. А що на рахунок кохання... я в це не вірю. Почуття згодом зникають і з'являється якась нав'язливість, або ще гірше – ненависть.

Саме тому я зустрічаюсь із дівчатами, лише аби потішити своє самолюбство. Це просто спортивний інтерес і все.

З Джессікою у нас вийшло цікаве знайомство. Тільки подумайте, я ледь не збив її на трасі.

Будильник розбудив мене об одинадцятій. Як же не хочеться вставати! Але потрібно ще владнати деякі справи, перекушу в якомусь кафе по дорозі.

Джессіка

Будильник дзвенить вже десять хвилин, але я ніяк не можу встати. Все ж таки, я задовго була вчора у клубі.

Невже я забула, який сьогодні важливий день? Вранці я маю домалювати картину, а ввечері віднесу її новому власнику. Це буде моя перша продана робота!

Але якщо я хочу її продати, то спочатку треба закінчити.

Я встала з ліжка не надто весела, адже через різкий біль в голові ледь не впала на підлогу. От чорт, треба припиняти напиватись, коли у мене щось трапляється. Після таблетки, яка виручила мене уже стало легше і настрій підвищився на новий рівень… аж доки не згадала про нього... цього... цього придурка Тайлера. Який же він самозакоханий! Ідіот! Вважає, що він весь такий ідеальний та красивий, що на нього дівчата самі кидаються. Можливо так і є, але я не з тих дівчат, які будуть за ним бігати. До того ж... я недавно розлучилась з хлопцем і добре розумію, які вони... такі, як Тайлер. Адже Нейт був таким же... в тих стосунках я була принижена, розтоптана.

Але не будемо про погане...

Я хочу жити і насолоджуватись життям, а друга половинка сама себе колись знайде. Моє правило, якого я навчилась: не ти шукаєш, а шукають тебе. Не можна забувати про гордість.

Добре, що Тайлер такий нестерпний, з таким я стосунків точно не захочу.

Після другої пари ми з дівчатками вирішили піти у кафе і відсвяткувати сьогоднішню подію. Скоро я почну заробляти, так би мовити, за спеціальністю. Це дуже бентежно для мене, адже я так давно про це мріяла.

Тайлер

Зайшов у найближче кафе та сів за столик. Поки офіціантка брала в мене замовлення я все думав про сьогоднішній день, про вчорашній вечір... про Джессіку з її темно-каштановими кучерями. Дивно, чому я запам'ятав саме її волосся? Зазвичай я звертаю увагу на дещо інше…

– Ваше замовлення - це еспресо та тірамісу, так? – усміхнулась офіціантка і вибила мене зі своїх думок.

– Так, так, – відповів я.

І тут... моєму здивуванню не було меж!

Я побачив її. Джессіку. Що ж, оце везіння.

А можливо вона думає зараз про мене, можливо згадує якісь миті чи слова... я знаю, дівчата таке люблять. Спочатку надивляться цих романтичних фільмів, а потім навигадують собі ідеального чоловіка в кожному прохожому. Що ж, я це вже проходив... цікаво чи вона така.

Я засміявся зі своїх думок, поки доїдав десерт. Але йти я ще не збирався. Спочатку потрібно нагадати їй про себе.



Меланія Литвин

Відредаговано: 18.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись