Їжачок і знайдений гаманець

Одного теплого літнього дня їжачок Спуня гуляв по лісу. Весело співали пташки та світило сонечко. Наспівуючи пісеньку, малий з цікавістю роззирався на всі боки. І ось біля старого трухлявого пня він помітив: щось яскраво виділяється у траві. Підійшовши ближче, їжачок побачив гаманець рожевого кольору. Взявши в лапки цю річ, Спуня відкрив його. Всередині лежали гроші. Та оскільки він був ще дитиною, то сприйняв їх за яскраві папірці. " Які гарні!" - зачудовано промовив малий. "Мабуть вони нікому не потрібні, якщо досі ніхто їх не забрав". І вирішив взяти гаманець собі. Пройшло декілька місяців, а наш герой кожної прогулянки знаходив під тим самим пнем все нові й нові гаманці. У нього назбиралося їх десь із п'ять.

Одного вечора у гості до сім*ї Колючок навідалася Сорока. Вона голосно жалілася на те, що стала забудькуватою. "Майже кожного тижня я гублю гаманці", - розповідала птаха мамі.

"То он чиї це речі!", - здогадався Спуня і хотів уже віддати їх, але передумав. "Нехай вчиться не бути такою роззявою!"- вирішив їжачок. "Бідолашна Сорока", - сказала їжачиха за сніданком. "Якби їй віддали загублене, вона б більше ніколи не губила б свої речі. А ти чому такий замислений?" , - спитала сина. "Я думав цілу ніч, і здається я знаю де лежать її гаманці" , - зітхнув малий. "І де ж?",- поцікавилася мама. "Під старим пнем на галявині!". "Добре, я розповім їй про це", - відповіла вона.

Після сніданку їжачок пішов до себе в кімнату,а потім, прихопивши речі Сороки, стрімголов побіг на галявинку. У траві він побачив ще один гаманець. "От же ж роззява!", - про себе подумав Спуня, - "Знову загубила!". Подумавши, що Сорока, мабуть, уже летить, він швидко поклав під пень решту гаманців та вирішив почекати. Приблизно через годину на те місце прилетіла птаха-роззява.

"Мої гаманці!", - вигукнула вона. "Усі, що я загубила!".

Вночі їжачок спокійно спав, бо зробив добру справу і його не мучили докори сумління.