Глава 8

Сьогодні в мене перший робочий день, і я просто неймовірно хвилювалася. Брат каже, що це нормально, адже я не знаю, чого мені очікувати. А раптом щось буде не так, і мене одразу ж виженуть?  Раптом їм щось не підійде вже в перший день? Ні, такі думки точно треба викинути з голови. Все пройде просто ідеально, і мені вдасться обігнати іншого кандидата. Я ж справді профі у своїй справі, потрібно лише набути досвід. І тодівсе буде ще краще. Тим паче я і справді дуже сумлінно весь цей час вчилася. Мені вдавалося виділятися серед своїх одногрупників не лише відомою родинною, а й власними знаннями. Всі сесії я здавала на відмінно, швидко ставши гордістю факультету. Хоча, якщо чесно, в школі я мала не дуже то й хороші оцінки. Коли мені подобався предмет, то я його вчила. А якщо ні, то просто робила вигляд. І це мені не завадило вступити в МТІ саме на той факультет, який мені хотілося. Для цього я здавала вступні іспити, і всі вони були на відмінно. Однак університетські пари я справді любила. Тому і робота має сподобатися. Головне не називати свого прізвище, адже може виникнути занадто багато зайвих питань. Ще й треба виглядати по ділову. Тому, зупинивши вибір на темно-зеленій сорочці, чорних штанах та босоніжках, я нанесла мінімум макіяжу та заплела волосся у хвіст. Трохи подумавши, завершила образ довгими сережками. Що ж, така собі бізнеследі. До того ж про дрескод мені нічого не повідомили. А перше враження треба справити найкраще. Я приходитиму в офіс, а не на дискотеку. 

Я спеціально завчасно виїхала на роботу, аби не запізнитися. Взагалі терпіти цього не можу. Тато завжди казав, що краще аби зачекала я, ніж мене. Ось за цим принципом Монтклери й живуть. Тим паче я вже не могла просто знаходитися в чотирьох стінах вдома. Мені терміново потрібно кудись заспокоїтися, адже це точно не призведе ні до чого хорошого. Хвилювання з новою силою підіймалося в мені, а потім брат відправив мені повідомлення зі словами підтримки. І це було так мило та приємно. А ще він в мене дуже сильно вірив. Інколи навіть більше ніж я. Це дуже добре, що в моєму житті є такі люди. Я навіть можу сказати, що мені дуже пощастило. Це мене неабияк мотивувало, змушуючи рухатися далі. Я маю довести хоча б собі, що здатна будувати своє життя самостійно і так, як я того захочу. Принаймні я впевнена в цьому. Я впораюся з усіма проблемами, які зваляться на мою голову. 

За двадцять хвилин до назначеного часу я увійшла до офісу. Ну що ж, можна було б ще трохи покружляти навколо, але я вирішила таки прийти раніше. Може це стане для мене таким невеличким плюсом. А раптом бос саме це і подобається в його працівниках? А якщо навпаки? Якщо це його дуже сильно дратує? Його ж помічниця повідомила директору, що я тут, а той попросив мене трохи зачекати на другого стажера. І мені вже цікаво хто ж це такий. Але коли він увійшов, то мій інтерес швидко пропав. Невисокий чоловік років двадцяти п'яти, що носив окуляри з широкими лінзами. Його сорочка була неохайно попрасована, а краватка зав'язана не правильно. Темне волосся, що зав'язане у невеликий хвостик ззаду та сірі очі. Досить звичайна зовнішність, хоча маю визнати, що щось таки приваблювало дівчат. Можливо цей погляд. Однак його не варто недооцінювати, адже цей чоловік має досить великий досвід роботи в цій сфері. І це може стати серйозною перевагою. Якби добре я не вчилася, але усюди перевагу віддадуть скоріш такому працівнику, ніж мені. А щоб отримати досвід - треба працювати. І це вже якесь замкнуте коло. Чоловік теж змірив мене поглядом, однак я для нього не представляла жодного інтересу. Напевно він одразу скинув мене з рахунку. Це навіть стало трохи образливо. Якщо я сиджу тут, значить не менш гідна за нього. Якби він був таким неймовірним спеціалістом, то пройшов би одразу, без всілякого конкурсу. Я не так проста, як він подумав. Але ми ще подивимося хто кого.

- Доброго ранку. - привіталася я.

Але він мене проігнорував та присів поряд. Який милий та добрий хлопець, так і хочеться одразу ж познайомитися. Та я вирішила більше й не говорити з ним. Це теж саме, що звертатися до стіни - ніякого ефекту. Ну що ж, думаю буде весело працювати з ним. Сподіваюся, що це ненадовго, і мені вдасться перемогти у цьому двобої. Саме я отримаю цю роботу. Але байдуже, я вмію справлятися з такими труднощами. Витримаю все на шляху до своєї мети. Вже за кілька хвилин до нас вийшов містер Байрон, який одразу широко нам посміхнувся. Ну що ж, принаймні цей чоловік нормально ставиться до мене. Вже добре. 

- Аніко, Майлз, я радий, що ви таки прийшли. Пунктуальність це те, що ми цінуємо в наших співробітниках. - але дивився він на мене. - Сьогодні починається ваше стажування, однак місце в нас лише одне. Оцінювати будемо за різними критеріями, але від вас вимагатимемо знання своєї справи. Зараз ходімо, я проведу для вас невелику екскурсію, а потім познайомлю з деякими співробітниками, до яких ви будете звертатися. 

Ну що ж, офіс був досить стандартним. Нічого особливо, проте досить стильно. Такий собі мінімалізм. Але містер Байрон з таким захопленням про все розповідав, що мені й справді сподобалося. Він буквально горів цією роботою. І було видно, що працівники його люблять. Це вже досить великий плюс, адже атмосфера багато що вирішує. Було б навіть цікаво попрацювати в цьому колективі. А от Майлз так старанно намагався сподобатися директору, що це починало дратувати. Жахлива людина, адже мені здається, що він здатний на будь-яку підлість, аби досягнути свого. Хоча я і можу помилятися. Все ж не варто судити людину лише за однією зустріччю. Нас же представили Ліліан, голові того відділу, де ми проходитимемо стажування, і вже далі передав нас їй. Ось так швидко ми і залишилися втрьох. Це була досить симпатична жінка років сорока, вдягнена у прості джинси та сорочку. Її довге світле волосся було розпущеним, а макіяж вдало підкреслював вік. Здається вона його не соромилася, а навпаки пишалася.

- Доброго ранку, мене звати Ліліан, і не потрібно міс чи на ви. Тут ми одна родина, і я сподіваюся, що ви відчуєте цю атмосферу. Для нас це дуже важливо, адже ми цінуємо кожного співробітника. І для початку я вам поясню деякі важливі моменти. Дрескоду в нас немає, головне аби вам було зручно. Далі, я не люблю брехні чи якогось підлабузництва. В моїй команді цьому не місце. - жінка нам посміхнулася. - На період стажування я буду вам в усьому допомагати, тому можете сміливо звертатися. Сподіваюся, ми з вами знайдемо спільну мову. Але для початку хочу аби кожен з вас трохи про себе розповів.