Жахливий сусід

Глава 8

Сьогодні в мене перший робочий день, і я просто неймовірно хвилювалася. А раптом щось буде не так, і мене одразу ж виженуть? Ні, такі думки точно треба викинути з голови. Все пройде просто ідеально, і мені вдасться обігнати іншого кандидата. Головне не називати свого прізвище, адже може виникнути занадто багато зайвих питань. Ще й треба виглядати по ділову. Тому, зупинивши вибір на темно-зеленій сорочці, чорних штанах та босоніжках, я нанесла мінімум макіяжу та заплела волосся у хвіст. Трохи подумавши, завершила образ довгими сережками. Що ж, така собі бізнеследі. До того ж про дрескод мені нічого не повідомили. А перше враження треба справити найкраще.

Я спеціально завчасно виїхала на роботу, аби не запізнитися. Хвилювання з новою силою підіймалося в мені, а потім брат відправив мені повідомлення зі словами підтримки. А ще він в мене дуже сильно вірив. Це мене неабияк мотивувало, змушуючи рухатися далі. Я маю довести хоча б собі, що здатна будувати своє життя самостійно і так, як я того захочу.

За двадцять хвилин до назначеного часу я увійшла до офісу. Ну що ж, можна було б ще трохи покружляти навколо, але я вирішила таки прийти раніше. А раптом бос саме це і подобається в його працівниках? Його ж помічниця повідомила директору, що я тут, а той попросив мене трохи зачекати на другого стажера. І мені вже цікаво хто ж це такий. Але коли він увійшов, то мій інтерес швидко пропав. Невисокий чоловік років тридцяти, що носив окуляри з широкими лінзами. Його сорочка була неохайно попрасована, а краватка зав'язана не правильно. Темне волосся, що зав'язане у невеликий хвостик ззаду та безликі сірі очі. Однак його не варто недооцінювати, адже цей чоловік має досить великий досвід роботи в цій сфері. І це може стати серйозною перевагою. Чоловік теж змірив мене поглядом, однак я для нього не представляла жодного інтересу. Напевно він одразу скинув мене з рахунку. Але ми ще подивимося хто кого.

- Доброго ранку. - привіталася я.

Але він мене проігнорував та присів поряд. Ну що ж, думаю буде весело працювати з ним. Але байдуже, я вмію справлятися з такими труднощами. Вже за кілька хвилин до нас вийшов містер Байрон, який одразу широко нам посміхнувся.

- Аніко, Майлз, я радий, що ви таки прийшли. - але дивився він на мене. - Сьогодні починається ваше стажування, однак місце в нас лише одне. Оцінювати будемо за різними критеріями, але від вас вимагатимемо знання своєї справи. Зараз ходімо, я проведу для вас невелику екскурсію.

Ну що ж, офіс був досить стандартним. Але містер Байрон з таким захопленням про все розповідав, що мені й справді сподобалося. Він буквально горів цією роботою. І було видно, що працівники його люблять. Було б навіть цікаво попрацювати в цьому колективі. А от Майлз так старанно намагався сподобатися директору, що це починало дратувати. Жахлива людина, адже мені здається, що він здатний на будь-яку підлість, аби досягнути свого. Нас же представили Ліліан, голові того відділу, де ми проходитимемо стажування, і вже далі передав нас їй. Це була досить симпатична жінка років сорока, вдягнена у прості джинси та сорочку. Її довге світле волосся було розпущеним, а макіяж вдало підкреслював вік. Здається вона його не соромилася, а навпаки пишалася.

- Доброго ранку, мене звати Ліліан, і не потрібно міс чи на ви. Тут ми одна родина, і я сподіваюся, що ви відчуєте цю атмосферу. І для початку я вам поясню деякі моменти. Дрескоду в нас немає, головне аби вам було зручно. Далі, я не люблю брехні чи якогось підлабузництва. В моїй команді цьому не місце. - жінка нам посміхнулася. - На період стажування я буду вам в усьому допомагати, тому можете сміливо звертатися. Сподіваюся, ми з вами знайдемо спільну мову. Але для початку хочу аби кожен з вас трохи про себе розповів.

- Мене звати Майлз Тернер, я син доволі відомого комп'ютерного інженера. - гордо сказав хлопець. - Батько завжди допомагав мені з навчанням і пишався успіхами. Як і зараз. І я вирішив піти його шляхом. Працював в родинній компанії протягом восьми років, потім ще рік закордоном. - він мені вже не подобався. - Сподіваюся, що мені вдасться отримати роботу тут.

- Що ж, ти цілеспрямований, а це важливо. - однак мені здалося, що він їй теж не сподобався.

- Я Аніка. - краще обійтися без прізвища, адже мені не потрібне особливе ставлення. - Я закінчила університет з червоним дипломом, але за спеціальністю ніколи не працювала. Єдиний мій здобуток в тому, що мою дипломну роботу презентували на міжнародній конференції. І на цьому поки все. Але я готова працювати на результат хоч по двадцять чотири години на добу.

Ліліан мені ж посміхнулася, нічого не сказавши. Сподіваюся, що це хороший знак, і я їй справді приглянулася більше, ніж цей Майлз. Однак це покаже наша подальша робота. До того ж в цього хлопця і справді є досвід, ще й батько відомий. Але нічого, я не збираюся здаватися...

- Прекрасно, зараз я вам покажу робочі місця та познайомлю з колективом.

Що ж, добре, все проходить не так і погано. Думаю, я таки зможу тут прижитися. Може навіть ще подругу знайду чи друга. Це було б і справді непогано. Я навіть майже не згадувала про Кайла, що весь час мене дратував. А мені ця робота подобається все більше...



Ана-Марія Еріш

Відредаговано: 22.01.2021

Додати в бібліотеку


Поскаржитись на передплату