Кайл

Тепер я точно впевнений - ненавиджу родинні вечері. І хоч в моєму житті їх було не так багато, але я вже достатньо надивився, аби зробити висновок. І мені їх вистачить. Особливо тоді, коли я маю терпіти тут Аніку. Якби в неї ще був характер трохи приємніший, то можливо все би вийшло краще. Вона моя сусідка, з'вилася на моїй роботі, так ще й тут. Але це ж її дім. Звичайно вона буде з'являтися тут. Тому це взагалі невиправдана образа. І мені доведеться, адже тепертут був мій брат. І я маю якось пережити це. Ні, мені терміново треба заспокоїти свої нерви. Тому я дістав сигарету та запалив її. Стільки разів намагався кинути палити, але успіхів не було жодних. Особливо коли одна особа постійно псує мені нерви. Я ж тоді точно не стримаюся і накричу на неї. Хоча це й не прийнятно для чоловіка. 

Насправді я навіть зізнатися не міг собі в тому, що дуже хочу знову побачити Аніку в своєму ліжку. Спогади частково повернулися після тієї ночі, і тепер я ніяк не міг викинути з голови це. Вона дуже гарна, а ця сукня, що обтягує її тіло. А це волосся, що прикриває її тонку шию. Пам'ятаю, як мої губи торкалися її. Як я цілував ці червоні вуста, що шепотіли моє ім'я Мені треба терміново заспокоїтися. 

- Брате, ти в порядку? Бо якось так швидко вибіг. - до мене вийшов Джейк, закурюючи свою сигарету. - Бачу тобі не зовсім сподобалися ці родинні вечори. Але доведеться до них звикати, бо ми ж тепер одна родина. - він посміхнувся. - Як тобі живеться в новій квартирі?

- Все чудово, дякую, що віддав її мені. Вона ж тобі зараз ні до чого. - посміхнувся я. - В тебе тепер величезний комфортний будинок. Ще й неймовірна жінка поряд. Хіба можна бажати ще чогось? Думаю, ні. 

- Так, я тепер живу зі своєю дружино, а тобі не треба винаймати. Бачиш, суцільні плюси від мого одруження. Ще й для нас обох. - він затягнувся сигаретою. - А як тобі сусіди? Не ображають? А стосунки налагодив?

- Тобто, ти знав? - обурився я.

- Не одразу, але це навіть добре. Женевьєва та Аніка у сварці, а ти зможеш приглянути за дівчиною.  Вона своєрідна, але все ж схожа на свою матір. А значить має велике та добре серце. Ще й досить розумна. - він похлопав мене по плечу. - Ти би придивився до дівчини, а раптом сподобається...

Ага, ну прям дуже. Сподобається так, що я в неї закохаюся та буду думати лише про неї. Це вже прямо якась фантастика. Але я не хочу дізнаватися її ближче. Мені не потрібно це все, адже вона не героїня мого роману. Мені потрібна зовсім інша, з нормальним характером. Проте, це те, в чому я намагався себе впевнити.