Зимові серпантини
Люблю я зиму білосніжну...
Люблю я зиму білосніжну,
Коли все сріблом майорить,
Коли на землю ніжну-ніжну
Пухнастий білий сніг летить.
В ці дні згадала я дитинство,
Коли любила уночі
Дивитись на малесенькі будинки,
Як дим жене тепло з печі.
А ще бувало вечорами
Мороз за вікнами гуляє
І чудо-фарбами й пензлями
Узор на шибці викладає.
І вранці я, як вся малеча,
Прокинулася – і гайда!
Мерщій зриваюся із печі
І до свого чарівного вікна.
Тут повний ліс росте ялинок,
А з-за куща моргає зайчик
І шубка в нього з намистинок –
І я до шибки тягну пальчик…
Зимою ще чекають всіх санчата,
Які воліють мчати з гірки.
І милі хлопчики й дівчата
Виходять з хат, неначе з нірки.
Зима – це ще пора така,
Коли ми граємось у сніжки
І вміло ліпимо сніговика,
Поки не змерзнем в ручки й ніжки…
Люблю я зиму білосніжну,
Коли все сріблом майорить...
(січень, 2010.)
Відредаговано: 16.01.2021
Додати в бібліотеку 
