Масова література чи класика: що оберете ви?

Автор: Мар'яна Доля / Додано: 22.05.20, 12:12:10

 

Нещодавно прочитала дуже цікаву монографію Софії Філоненко “Масова література  в Україні: дискурс/ґендер/жанр” і захотілося поділитися деякими цікавими думками про те, чим ми тут з вами займаємося — а саме, творимо масову літературу))

Літературний процес ХХ – початку ХХІ століть годі уявити без масової літератури. Вона є найбільш поширеною, розповсюдженою, читаною й популярною у світі. Проте її твори найчастіше отримують негативну оцінку як низькоякісні, маргінальні. Високочолі критики презирливо іменують їх тривіальними, банальними, дешевими, бульварними, а також «кітчем», «трешем» (сміттям), «макулатурою», «мотлохом», словесним «фаст-фудом» або «жуйкою». Тривалий час філологія погордливо оминала цей тип письменства. Історія мистецтва слова розумілася як історія Серйозної, Високої, Елітарної, Класичної літератури. 

Академік Микола Жулинський за допомогою оригінальної алегорії проілюстрував необхідність приділити увагу популярній белетристиці: «Давненько в моїй уяві зродився символічний образ літератури у вигляді океанського лайнера. Ми бачимо його верхню, елітну частину з палубами, капітанським містком, шлюпками на бортах, біленьку, красиву, заманливу... А що там, нижче ватерлінії, нам не цікаво, і про ту основну частину корабля з турбінами, трюмами і всілякими іншими службами, які забезпечують його життєдіяльність, а головне плавучість, здатність утриматись на воді, майже не згадуємо. Висока, елітна, справжня література мислиться як видима частина океанського пароплава, якою милуємося, захоплюємося довершеністю форми, її естетичною досконалістю. А та, украй важлива частина корабля, що нижче ватерлінії, мені нагадує масову, популярну літературу, без якої не може триматися на плаву література висока, елітарна»

І справді, “високим” жанром вважається класична література ( від лат. classicus – зразковий, взірцевий). Сформувавшись як корпус текстів античної словесності, обов’язкових для здобуття освіти, класика тепер розуміється як позачасова, позаісторична цінність. Мрією чи не кожного письменника є те, що його ім’я колись буде долучено до когорти класиків. 

Протилежною категорією стосовно «класики» може бути «сучасна література», або «белетристика», або «масова література». Масова література розуміється як скороминуща, підвладна швидкоплинній моді. Якщо класиці приписано «високі художні чесноти», то масова література розуміється як «тривіальна», «банальна».

Масове письменство часом характеризують за допомогою синонімічного терміна «комерційна література», оприявнюючи його пристосованість до вимог ринку. Твір масової літератури зазнає повторів «синхронних» («у просторі»). Він перекладається на мову інших видів мистецтва, кіно, телебачення, анімації, постачає сюжети для комп’ютерних ігор, стає моделлю для сувенірної продукції. Створюються і повтори «діахронні» (повтори «в часі»). Насамперед це сіквели (англ. sequel – наслідок, продовження), тобто тексти, які продовжують, розвивають сюжет початкового твору, використовуючи його персонажів.Повтор часом набуває форми пріквела-передісторії – твору, що описує події, які передували сюжету початкового тексту.

Оригінальною й нечастою формою повторів є «кросовери» (від англ. crossover – перехід), які поєднують сюжети, мотиви, персонажів із творів різних авторів. Масова література охоче користується такою формою, як рімейк або ремейк (від англ. remake – переробка), що найчастіше здійснює «переклад» класичного твору на мову сучасності. 

Із розвитком мережевих технологій пов’язане існування такого явища, як фанфік, або фенфік (від англ. fan – прихильник, fiction – художня література) – різновид творчості прихильників популярних творів мистецтва, похідний літературний твір, заснований на якомусь оригінальному творі (як правило, літературному чи кінематографічному), що використовує його ідеї сюжети та (або) персонажів.

На полі масової літератури ефективно працює принцип серійності. Якщо якийсь артефакт зазнав успіху, то він стрімко трансформується в серію. Представники видавництв вважають, що «загальним знаменником серії» є її «ідеологія», яка має бути правильною, тобто цікавою для читача, й відбиватися в привабливому оформленні книжки. Серії можуть диференціюватися залежно від орієнтації на різні сегменти ринку, на різні «target-групи» (тобто цільові групи). Візьмімо для прикладу популярний жанр «chicklit» (chicklit, від англ. chick – маля, лялечка, курчатко, рос. цыпочка, lit – скорочене від literature), тобто «…популярні й дотепні книги про незалежних молодих жінок, які переважно мешкають у мегаполісі, працюють, шукають своє кохання». Цей жанр має свої розгалуження: Business Chicklit (історії про ділових жінок), Kids Chicklit (історії про жінок із дітьми), Traveling Chicklit (книги про аматорок мандрів), Shopping Chicklit (історії про і для аматорок шопінгу), Fit Chicklit (для аматорок фітнесу, аеробіки, йоги тощо), Lifestyle Chicklit (для аматорок розкішного життя), Bride Chicklit (про наречених), Christian Chicklit (християнська чикліт), Ethnic Chiclit (етнічна чикліт) та багато інших. Назви серій підказують, кого саме мусять зацікавити ці книжки.

Крім принципу серійності, на полі масової літератури працює принцип імітації, наслідування). Ідеться про залучення письменниками вже знайомого матеріалу, який привабив значну кількість читачів. Згідно з ринковою логікою, успішні проекти перетворюються на «бренди». Брендом може бути і «розкручений» автор (Дар’я Донцова), і жанр (іронічний детектив), і персонаж («прекрасна нянька Віка»), і поняття (гламур, Рубльовка). Кен Гелдер розглядає цікаві випадки, коли брендами стають персонажі, які виявляються навіть відомішими за авторів: Шерлок Голмс, Джеймс Бонд та Гаррі Поттер.

Комерційний успіх творів масової літератури описує категорія «бестселер» (з англ. bestseller – від best – найкращий, sell – продавати, буквально «те, що продається найкраще»). Цей термін не має абсолютного кількісного виміру. Обсяги продажів бестселерів коливаються від кількох тисяч до кількох мільйонів примірників залежно від країни. Поняття бестселера позначає незрівнянно більшу популярність книги порівняно з іншими.

Особливість масової літератури полягає у тому, що вона зорієнтована на досягнення швидкого успіху. Це відрізняє її від літератури «високої», представники якої можуть дозволити собі писати «в шухляду» або «для нащадків», сподіваючись на належне поцінування свого шедевру після смерті, через десятки, а то й сотні років. Такий розрахунок неможливий для автора популярної белетристики: його успіх має бути миттєвим, негайним, а час його слави – надто швидкоплинний. Успіхом слід вдало скористатися, щоб отримати максимальний прибуток.

Твори масової літератури підвладні моді. Певні жанри або автори здіймаються на хвилі популярності на короткий час, а потім поринають у забуття, на зміну їм приходять нові й нові. Щоб стати модним автором, треба «…вгадати найживіші, хоча й доти не відрефлектовані потреби – суспільства і/або літератури», які можуть бути і «випадковими», і «скороминущими». 

Літературну моду створюють і підігрівають за допомогою реклами і піару. Продукти (книжки та їх авторів) «розкручують» і просувають на ринок, так само, як інші товари – пральні порошки, плазменні телевізори чи шафи-купе. При цьому застосовуються всі сучасні медійні технології. Видавництва мусять особливо дбати про авторів-початківців, які ще не здобули гучного імені. У нагоді стає принцип серійності: нового автора включають до успішного проекту, започаткованого іншим письменником. Використовують механізм рекомендацій чи то популярного письменника, чи критика, чи просто знаменитості – тоді на обкладинці друкують так звані «блерби» (або «блурби» – від англ. blurbs), стислі відгуки або витяги з рецензій. Видавці можуть посилатися на схвалення популярного періодичного видання, авторитетного для цільової аудиторії: на обкладинках стоятиме «Рекомендує «Домашний очаг» – для романсу чи сімейної саги, «Вибір Cosmopolitan» – для гламурної прози або чикліт. Знаком «успішності» є позначка «бестселер» або «лідер продажів» на книжці. Посилює інтерес до видання розташування його в книгарні серед новинок. Популярність завойовується участю письменників у літературних конкурсах і номінуванням на літературні премії. 

Володимир Даниленко в статті «Мистецтво розпускання павичевого хвоста» (2006, 2008) навів докладний перелік прийомів самореклами і піару, що їх використовує сучасна українська література. Це оригінальні презентації, з елементами театральності, залученням музикантів; участь письменників у літературних виставках і ярмарках, прес-конференції та автограф-сесії, поїздки регіонами для зустрічей із читачами, розсилання новинок по періодичних виданнях із метою отримання рецензії, ведення блогів та сторінок автра у соцмережах.

Інтерес публіки підігріває факт видання й успіху вітчизняного автора за кордоном, екранізація твору, організація конкурсів для читачів та «псевдоподій», подій, що стають сюжетами в новинах (передавання рукопису до видавництва). Потужним засобом піару віддавна є скандал: гучна заява письменника, наприклад, відмова від премії, конфлікт із офіційною владою, церквою – згадаймо засудження книжок Дена Брауна «Код да Вінчі» та дискусію навколо «Гаррі Поттера» Джоан Ролінґ; та й загалом, будь-який присмак політики.

Оглянувши поле вітчизняного письменства, Володимир Даниленко ще в 2008 році резюмував: «Найефективнішою технологією піару в Україні є популяризація автора як цікавої особистості. Причому всі найвідоміші імена  письменників були створені зусиллями самих авторів» . На думку критика, українські літератори набагато вигадливіші за видавництва, та й останні наразі не володіють належними коштами для ефективної «промоції».

Працюючи на полі масової літератури, автор має писати багато і швидко. Виконуючи «соціальне замовлення», він мусить охоче йти назустріч «побажанням трудящих мас»

Творцями масової літератури зазвичай стають колишні журналісти, критики, перекладачі. Автор повинен в ідеалі мати легке перо, значний читацький досвід, бути знайомим з багатьма зразками масової літератури. Велика кількість письменників вербується з колишніх читачів, захоплених аматорів, які не відділяють себе від улюбленого жанру. Петро Рихло згадує принцип: «Кожен, хто спроможний написати поштову листівку, може написати і роман».

Між творцем і читачем у масовій літературі відсутній високий бар’єр. Якщо елітарний письменник прагне відмежуватися від публіки, натовпу, зачинитися у «вежі зі слонової кістки», то «масовик», навпаки, відповідно до ринкових законів, volens-nolens стає медійною особою. Він часто дає інтерв’ю, виступає на радіо і телебаченні, охоче спілкується зі своїми читачами в Інтернеті, у реальному часі – на прес-конференціях, автограф-сесіях. Це спілкування може виходити за рамки власне літератури і стосуватися інших сфер життя. Письменники ведуть програми на телебаченні, стають експертами в питаннях побуту, стилю, сімейної психології, любові, сексу, відповідають на листи читачів у популярних журналах, друкують колонки в газетах, блоги в Інтернеті. 

У створенні модного, «зіркового» та культового письменника суттєву роль відіграє розробка його іміджу. У ньому, як відомо, важливі зовнішні деталі – обличчя, манера вдягатися, розмовляти, жестикулювати. Письменник може свідомо працювати на імідж «джентльмена» або «скандаліста».

«Літературне ім’я» письменника – публічної особи – має велике значення для формування іміджу. Найчастіше це псевдонім, який обирається за принципом «милозвучності» і «красивості». Він має привертати увагу читачів чи то натякаючи на начебто шляхетне, «князівсько-дворянське» походження автора (Дашкова, Берсенєва), чи на його екзотичну особу (Сімона Вілар, Люко Дашвар). За словами Петра Рихла, псевдоніми авторів масової літератури «…повинні бути гучними, легко запам’ятовуватись, викликати в обивателя асоціації з історичними особами, популярними політичними діячами або «зірками» естради, кіно і т. п.»

Яскравий псевдонім – «розкручене» прізвище – міцно асоціюється із певним жанром чи серією. Тому для різних жанрів або їх різновидів письменники обирають інакші псевдоніми. Трапляється, що постать автора в масовій літературі є цілком віртуальною. Ім’я, яке стоїть на обкладинці, не несе інформації про реальну біографію митця. Жіночий псевдонім може приховувати чоловіка і навпаки, за псевдонімом може ховатися двоє осіб (Генрі Лайон Олді – Олег Ладиженський і Дмитро Громов), цілий колектив невідомих авторів (Марина Сєрова) або навіть «кнігерів», «літературних негрів», які працюють на «розкрученого» автора...

А яка ваша думка щодо феномену масової літератури та її популярності серед читачів? Чи може, вам усе таки  хочеться стати класиком? Цікаво буде дізнатися враження як авторів, так і читачів.

 

Коментарі:

Всього гілок: 15

Лія Лег 23.05.2020, 13:21:35

Стаття дуже цікава, дякую! Насправді, все так умовно... Вічна тема, наче боротьба добра зі злом, хоча насправді все не таке чорно-біле.)

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 23.05.2020, 13:47:13

Так, це правда. До того ж і в книгах часто читачам негативні персонажі здаються цікавішими від позитивних))

Тетяна Гудима 22.05.2020, 12:33:55

Це питання тут риторичне))

У гілці 11 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Лія Лег 23.05.2020, 13:10:29

Додумалися)) Читала колись серію книг «Маги» Крижановської, так вона додавала ще прізвище Рочестер і стверджувала, що входить у духовний контакт з померлим англійським поетом) Письменниця була медіумом та цікавилася окультними науками))

Іван Дурський 23.05.2020, 09:55:22

Кінг, Браун і Сапковський тепер теж масова література, тож очевидне клеймо вішати не берусь. Інша справа, що молоді автори можуть писати, як умовний(-а) Дашвар. Але ніхто з них не буде писати, як Кінг. Єдине, що точно відомо про мас культуру: це НЕ показник. Бестселлером ставали і Поттер і 50 відтінків, але одного ми тепло згадуємо, а на іншу книгу плюються всі, відхрещуючись від неї.

Орувел і Лавкрафт не мас культура. Але якість творів, та фан бази тримаються десятиліттями.
Стосовно власного враження; треба бути десь посередині. Як underground: мало хто чув, але той хто долучився, вже не повертається назад.

У гілці 7 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 23.05.2020, 12:46:00

Це точно))

Тетяна Гудима 23.05.2020, 00:46:15

А я якби на цей сайт не заглянула, то певно з сучасною, масовою українською літературою б і не познайомилася... бо реально не читала нічого ні про академії магії ні про попаданство ні сучасні любовні взагалі, особливо вітчизняні... от чесно... я лише зараз усвідомила, що серед прочитаного, навіть такої штамповки як книги серії Шарм, я в основному читала ІЛР... а сучасні завжди оминала... а класика то святе... хай гаджетують, скільки хочуть))

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 23.05.2020, 09:30:50

Тетяна Гудима, Я читала і до приходу на сайт українських письменників - наприклад. усі мої знайомі пищали від захвату від Люко Дашвар. я прочитала - ну щось таке... наче й в чомусь новаторство, але не "торкнуло" мене. Вирішила переключитися на історичні - Сімону Віллар і подібні - зовсім мимо)) Світлану Талан навіть дочитати не змогла... Потім стала брати в бібліотеці книги переможців "Коронації слова" і читати все підряд. Ото хто мені прийшовся до душі - це Володимир Лис. Ще Марія Матіос, але не всі книги, деякі покинула, не дочитавши... Софія Андрухович сподобалася. Ну. фантасти - Дяченки, Г. Л. Олді, Кідрук - це мені близьке по духу, як кажуть))

Дмитро Чорнота 22.05.2020, 20:57:40

Я не знаю що таке класика. Які критерії? Хто визнає і як визначає?
В. Шкляр "Троща" класика? Для мене - так.
"Собор Паризької богоматері", "Ловець у житі", "Маленький принц" класика? Для мене - ні
Маркетинг всьому голова? Либонь.

У гілці 6 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 23.05.2020, 09:25:52

Ярина Мартин, Аби ж то знати. чи через сто років взагалі хтось читатиме книги)) Може, в школі виключно пости з соцмереж вивчатимуть))

Джордж Лонглі (George Longly) 22.05.2020, 14:31:37

Космозагарбники, пірати, рабовласники – невпинно і невтомно шикують свої дредноути і космоескадри, готові кожної миті накинутись на мало озброєних та не агресивних космотубільців.
Всесвіт заюрмився від постійних конфліктів та грандіозних битв Космічних Імперій, ховаючись за сміховинними планами Селдона для відродження у прихованих Основах.
Цивілізації комахоподібних неперестанно гризуться бластерами та анігіляторами з рептиліями та гомінідами. Амебоподібні конфліктують з медузоподами, внаслідок поширення останніми порнографічних зображень мітозного поділу…
Планети-Океани проросли Вихідними Комплексами крізь етер Всесвіту керуючись безсмертним девізом – Мета – ніщо, а Рух – це все.
Герої, на віманах і пірогах, або й просто левітуючі маною авторської потуг - заввиграшки, вправно та наївно рятують чисельних білявих бестій, а чи й цілі цивілізації у кращих традиціях безпросвітної нудьги куртуазних романів середньовіччя.
Невмирущі витязі та темні лорди мутять мізки та фізичні космічні закони правилами магії та надприродних сил, майже так же успішно - як і сучасні земні вчені, які давно навічно зхрестили фантазію із відвертою брехнею та ще й так вигадливо-талановито, ....

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Тетяна Гудима 23.05.2020, 00:41:39

Мар'яна Доля, в мене мозок закипів) моща))

Мізу Тамарі 22.05.2020, 23:25:50

Цитата: "І шлаку, я підозрюю немає. Є ґрунт з якого потихеньку, не особливо гучно і без всілякої помпи ростуть майбутні шедеври. І не треба, як той казковий ведмідь, намагатися силою тягнути ті паростки вгору."
І додаю посилання на посилання))) На повний текст блогу, що, як мені здається, замирить усіх та багато чого пояснить)))
https://www.facebook.com/groups/557068024937512/?multi_permalinks=585419512102363%2C585211612123153%2C584956262148688%2C585253642118950%2C585237675453880¬if_id=1590094708984361¬if_t=group_activity&ref=notif
Господи!!! Що за жахливе вийшло посилання!!!
А простіше, блог у ФБ групі "Букнет майстерня".

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 22.05.2020, 23:38:27

Так, я тільки що прочитала, там дуже круто все розкладене по поличках!

Moonrise Darkness 22.05.2020, 14:10:17

Яка цікава стаття)
Судячи з описаних тенденцій, краще вже бути мертвим автором класики, ніж живим масовиком))) А ще краще писати тільки те, що подобається і шукати читачів в інтернеті)

Такий поділ письменників, звісно, дуже умовний і є багато заслужено відомих і якісних бестселлерів...
Але писати лише заради грошей і популярності штамповані історії, а по вихідним задля піару з власною відшліфованою до блиску пикою додавати кривавих барв на мармизі якого-небудь відомого діяча - це якось безглуздо і геть викривлює поняття літератури)))

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

КТГорошко 22.05.2020, 20:43:18

Moonrise Darkness, ++

Джордж Лонглі (George Longly) 22.05.2020, 14:34:00

то все мало бути навпаки...і от закінчення

Уявні Світи у відбиттях голографічної Майі заклонились Найкращими Світами Олдоса Гакслі у всіх своїх алотропних видозмінах від світів Фармера та Роджера Желязни до лангольєрних світожериків Штефка Кінга…
І це далеко не весь перелік вигаданих Світів де магію схрестили з паровозом Стефенсона, а колесо Сегнера із капітаном Сагнером.. .

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 22.05.2020, 14:36:52

George Longly, О, мені буде що сьогодні гуглити, бо багатьох слів не знаю)) Може, ще на якийсь блог надихнуся)) Дякую за такий цікавий експромт!

Джордж Лонглі (George Longly) 22.05.2020, 14:30:32

Озирніться навкруги. Все бурлить і змінюється щохвилинно.
Подивіться, як різко перемінилась література, особливо література фантастична.
Наукова фантастика, як чистий жанр не існує. Ні Герберт Веллс, ні Жюль Верн тепер нікому не потрібні. Самотній Читач-Людина застиг під потоком фантазмів та течій сучасної літератури. Куди й ділися логічні та продумані твори. Новотвори літератури проросли метафразами і космоматюками. Всесвітом зашкірився кострубатий та неоковирний Хаос…
Хаос та Зелена Нудьга, де самотні беззіркові планети приречено мандрують копіпастами просторово-часових перверзій авторської фантазії. Де, за вкритими інеєм застарілими пультами у командних рубках, застигли гіберновані мумії відважних піонерів космічних доріг, приречені вічно мандрувати до недосяжної мети Флагманів Людської Панспермії.
Фантастичний Космос наповнився Космічними Летючими Голанцями, які вряди-годи проминають жахливими примарами новоперевигаданих Кайє Мару № 5 та Марії Селести…
Зачумленим Космосом зароїлися Паразити різних мастей, які чигають на необачні цивілізації, що наївно і радісно заявляють про себе Всесвіту – Дивіться ! Ми існуємо…
.....продовження...

Джордж Лонглі (George Longly) 22.05.2020, 13:54:38

Уявіть - будь-хто з нас став класиком.
Це було б страшним сном. Бо більшість із нас має шанс не таке, лише за умови чудесного врятування під час апокаліпсису, коли залишиться обмаль людей, а все попереднє надбання людства щезне.:--)
А дехто, лише коли залишиться сам один-однісінький. :--(

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 22.05.2020, 14:12:18

George Longly, Чим не ідея для новаторського роману)) Типу "Я-легенда", тільки про письменника))

КТГорошко 22.05.2020, 12:30:20

Цікаво.
Але, імхо. сама тема вічна, фізики й лірики. Зазвичай вона трактується досить однобоко, на кшталт масове=погане або класичне=неприбуткове. Насправді, існують всі різновиди масове-гарне, масове-погане, класичне-прибуткове, класичне-неприбуткове, масове-неприбуткове... Всі варіанти числом чотири факторіал))
Найцікавішим є питання: чому деякі непогані твори не розкручуються навіть за вкладення коштів, а натомість погані іноді стають популярними. Відповіді на це немає, хоча останнім часом якісний маркетинг дає можливість на 25-30% спрогнозувати інтелектуально-моральні вподобання споживача. Для сексуально-шлункових вподобань цей відсоток становить приблизно 50-60% (бо вони простіше)))

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

КТГорошко 22.05.2020, 14:04:50

Мар'яна Доля, Так. Його можна назвати везінням. Хоча математично - це лише невідомий параметр рівняння (чи денкілька). Ось нехай й лишається невідомим, бо якщо на 100% прораховувати реакцію споживача, то втрачається сенс конкуренції - тобто розвиток унеможливлюється.

♥ Таша Нижник ♥ 22.05.2020, 12:43:06

У час масової гаджеталізації класика стає менш популярною. В світі інтернету люди перестали цінувати (та купувати).друковані книги класиків. Лише поодинокі люди і нині захоплюються класичною літературою.

Класика - "для тіла і душі". Саме вона нам підказує ідеї, рішення, розкриває світ таким, яким він є насправді. Для мене, як читача, класика - це необмежений простір різних книг, серед яких практично кожна є неповторною "річчю для інших". Класикою я вважаю не тільки літературу попередніх епох, а й поодинокі книги, які нині включають в себе "першоджерела" витоків літератури.

Масова література - це книги, перш за все, для відпочинку, в той час як класика - для роздумів, пошуку істини і т. д.
Її феномен популярності вбачаю в тому, що люди останнім часом почали, без образ, деградувати як особистості, як індивідуальності. І це страшно.
Нині масова література переповнена різними штампами (не буду їх перелічувати, так як ви їх всі прекрасно знаєте). Вирівнювання книг "під одну гребінку" заради популярності - один із способів стати популярним автором масової літератури. А як же індивідуальність? Неформат?
Як автор-новачок, переконана, що створити справді вартісну річ надзвичайно складно.

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

♥ Таша Нижник ♥ 22.05.2020, 13:38:26

Мар'яна Доля, Так, звичайно. Новаторство для того і існує.

Є класика, яку читають і читатимуть, а є "популярний автор" чи "автор для мас", популярність якого не буде постійною. Кожен автор повинен працювати над собою, самовдосконалюватися, шукати нові теми та намагатися якось "не так, як всі", інакше показати бажане (неважливо, вигадане чи реальне).

І лише час покаже, наскільки ваша творчість є популярною...

Оксана Кириченко (Aillin Ai) 22.05.2020, 12:57:19

Імхо, деякі погляди класиків застарілі, а в масовій літературі можна знайти купу міркувань щодо питань у нинішньому суспільстві. Але подібним діленням займаються не автори, а інші гравці ринку, яким вигідно нав'язувати певні правила, вішати ярлики та розділяти все на умовні категорії. Краще зосередитися на тому, щоб писати хороші історії й дозволити решті думати, що їм хочеться)

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Оксана Кириченко (Aillin Ai) 22.05.2020, 13:14:14

Мар'яна Доля, точно)

Ярина Мартин 22.05.2020, 12:41:27

Дуже багато чого в наш час залежить від реклами. Я б навіть сказала, майже все. Яким би хорошим не був твій твір, хто про це дізнається, якщо його гарненько не прорекламувати? І тут вже навіть не має значення нагружений він скучною філолософією та думками про життя чи розповідає легку любовну історію.

Останній коментар в гілці:

Мар'яна Доля 22.05.2020, 12:46:19

Ярина Мартин, Як там пишуть в інтернеті - "підпишусь під кожним словом"))

Books language: