Шабаш на Лисій горі - День 9

Автор: Марина Гайдар / Додано: 23.10.20, 19:50:01

Якщо ви вірите у світ напівтемряви та мінливих тіней, які непомітно існують поряд з нами, вам обов'язково сподобається наступний нарис "ТАК ЗАПОВІДАЛИ ПРЕДКИ" від автора ВОРОЖЕСКА МАРА.


Не втрачайте пильність, коли прогулюєтеся на самоті, бо може, на вас вже почалося полювання.

Розпашіла від денної спеки земля жадібно ковтала пролиту кров. Пазурі тримали жертву, призначену моєму божеству. Не голод, а прадавня суть кожної ночі наказувала, жадала, гнала мене в темряву вбивати знову і знову.

Ще не витекло життя із тільця в моїх лапах, а кривавий бог вже вимагав наступного. Злизнув п’янку кров з носа. Принюхався. У темряві ще витав запах скошеної та припеченої сонцем трави, а також вечері, людської вечері, приправленої як завжди димом. Моє божество боялось вогню, проте я вже не мав перед ним страху. Поважай, не підходь близько — і полум‘я обдарує тебе теплом, а кинеш виклик — обпалить болем. Те саме, що з сильним звіром, те саме, що зі мною...

Вгорі місяць посріблив сплячу хатину. За цими стінами ви в безпеці, проте… Рипнули двері. Як необачно. Вона йшла так неспішно, човгаючи капцями по добре протоптаній стежці, освітлюючи собі шлях ліхтариком. Світло перелякано дріботіло в її руках. Воно знало, що не врятує.

Я крався в тіні будинку, тихо, граційно, як і заповідали предки. Жертва та мисливець. Та буде мені свідком сьогоднішня ніч! Та проллється кров! Не час. Спинився, приготувався до стрибка. Кожен м‘яз у могутніх лапах жадав початку, напружився, чекав. Ніс лоскотав терпкий запах чорнобривців, що росли обабіч стежки. Я чув як гупає її серце. Бух-бубух-бух...

Жінка обернулась. Невже відчула? Посвітила ліхтариком в кущі. Я притис вуха і зробив кілька кроків назад. Не псуй мені полювання, жінко! Змирись зі своєю долею. І вона змирилась. Лапи стрімголов несли мене до неї, а ікла впилися у ніжну шкіру…

— Барсик, брись! — заволала пані, намагаючись струсити зі своєї литки оскаженілого кота. — Взагалі на дачі здичавів! Повернемося в місто — каструю!

Але прокльони наздоганяли лише хвіст, що маячив гордим прапором у густому бур‘яні городу, засадженого картоплею. У Барсика було ще ціле літо...

Твір також можна знайти на Інстаграм каналі @u.krisli (тисніть, щоб перейти за посиланням), у групі Book Майстерня на Фейсбуці, а також у групі Кубло химер і на Телеграм каналі Book Майстерня.

Коментарі:

Всього гілок: 9

Наталія Девятко (Natalia Devyatko) 26.10.2020, 18:52:53

Просто вибух емоцій! Від сміху ледь зі стільця не злетіла! Дякую за емоції!!!

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Наталія Девятко (Natalia Devyatko) 26.10.2020, 19:25:26

Марина Гайдар, Початок такий метафоричний яскравий хорор,що аж зачиталася!

Стю Слейтерус 24.10.2020, 13:31:19

Оце так несподіваний фінал, посміявся від душі)) мій киць Муцик не кусається, але може вистрибнути на плечі, коли зовсім цього не очікуєш)

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Стю Слейтерус 24.10.2020, 23:32:33

Марина Гайдар, Обовязково)

Эллин Крыж 24.10.2020, 14:08:44

Шикарно! Чогось я одразу на словах "Я крався в тіні будинку, тихо, граційно, як і заповідали предки.." Одраз зрозуміла, ХТО це крадеться. Відьомська інтуіція, не інакше))

У гілці 5 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Эллин Крыж 24.10.2020, 23:25:42

Ворожеска, Абсолютно точно!))

Лія Лег 23.10.2020, 21:07:30

Так атмосферно! Гарно написано, про вогонь дуже сподобалося. А кінцівку я вже чекала якусь саркастичну чи гумористичну))

У гілці 6 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Марина Гайдар 23.10.2020, 21:38:10

Ворожеска, Гумор, іронія та сарказм - то показники високого інтелектуального розвитку)) і гарного стилю))

Тарас Мельник 23.10.2020, 20:48:28

Ох, ці вічні вісники темряви! Автор тримає рамку!!! Череп на шабаші матиме!!!

У гілці 8 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Ворожеска 23.10.2020, 21:12:38

Тарас Мельник, Ну, це для кота ледь не трофей.)

Ворожеска 23.10.2020, 20:28:12

Марино, дякую тобі за такий естетичний арт та можливість долучитися до шабашу.))))

Останній коментар в гілці:

Марина Гайдар 23.10.2020, 21:05:24

Ворожеска, Завжди рада зробити щось для тебе і для котів)))

vitaly.dulenko 23.10.2020, 20:09:50

Дуже гарно передані думки й дуже неочікувана кінцівка)
коти, вони такі, еге ж

У гілці 4 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Ворожеска 23.10.2020, 20:48:56

vitaly.dulenko, Дякую.)

Witold Pajgert, Sonia Pajgert 23.10.2020, 20:01:33

Коти - породження темряви. Аж відчув отого кровожерного монстра, що часом прокидається в милих домашніх улюбленцях. Браво!

У гілці 3 Коментарів. Показати

Останній коментар в гілці:

Ворожеска 23.10.2020, 20:43:51

Witold Pajgert, Sonia Pajgert, Дякую.) засновано на реальних подіях.))))
*кіт не мій

Дарія Кононенко 23.10.2020, 20:02:37

Був у мене котик, якого звали Рудий Байстюк Вурчик. Як він душив пташок! І носив їх мої мамі. На подушку. О п'ятій ранку. А мух ми з ним полювали удвох - я газеткою на нього жену, а він отако --стриб! і муха вже в пащі.
Вурчиком його звали того, що моя бабця почула про фльм "П'ятниця,13-те", та не розчула, як там того Джейсона прізвище.

Останній коментар в гілці:

Марина Гайдар 23.10.2020, 20:04:37

Дарія Кононенко, Це дуже смішно))) коти народжені для того, щоб за мотивами їхнього життя писали оповідки))) Вурчик - прекрасне ім'я для головного героя)))

Books language: