Почув муз про "Потайсвіт" та й давай чудити

Автор: Тіа Кузь / Додано: 21.04.21, 03:18:06

Сьогодні оголосити про новий конкурс оповідань. Ще й в моєму улюбленому жанрі, ще й з українською міфологією. Тож не дивно, що муза взяла мене за шкірку і давай гуглити, писати, знову гулити та вигадувати. 

Тож оповідання вже в процесі) І невгамовний муз хоче поділитися з вами шматочком) Я йому забороняла, чесно))

Я дочекалась поки подруга опиниться на іншому березі і насмілилась ступити крок в невідомість. Не те, щоб я дуже вірила в містику, але такий серйозний тон трохи лякав.

Перший крок – я опиняюсь в білому тумані і не бачу нічого під ногами. Хочу зупинитися, але не можу, ноги незалежно від мене роблять наступний крок.

Другий крок – зникає все, залишається лише туман.

Третій крок – далеко від мене починають з’являтися тіні людей.

Четвертий крок – тіні наближаються, їх чотири, три великих і одна маленька, дитяча.

П’ятий крок – на мої очі навертаються сльози, бо я бачу посмішку на рідних обличчях. Мама, тато, бабуся та сестричка.

Шостий крок – вони вже поряд, простягаю руку, але не можу дотягнутися. А сім’я мені посміхається, як ніби колись, ще до тієї жахливої аварії.

Сьомий крок – залишається лише мама, яка бере мене за руку та йде поруч. Сльози вже течуть ріками, не хочу покидати їх тут, чому нас розлучили.

Восьмий крок – мама тихенько шепче мені і звуки складаються в слова. «Ми тебе дуже любимо і відпускаємо. Живи за всіх нас. І не тримай, наш час вже вийшов».

Дев’ятий крок – рідна рука вислизає з моєї, а я не втримую. Хочу закричати, але не можу видати жодного звуку, лише з відчаєм спостерігаю, як віддаляється матуся.

Десятий крок – я знову одна. До вух долітають останні слова. «Ти будеш щаслива, просто відпусти себе та відкрий серце».

Одинадцятий крок – мою руку ловить гаряча долоня та ніжно стискає, хоча збоку від себе я бачу лише силует людини.

Дванадцятий крок – силует стає чіткіше, але я не можу побачити жодної деталі, лише лагідні очі, що наповнюють мене теплом.

Тринадцятий крок – туман розсіюється і я стою по іншу сторону Калинового моста та річки Смородини. Сходить світанок мого нового життя.

 

 

7 коментарів

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
avatar
Інна Камікадз
21.04.2021, 16:10:15

Муз шустрий, покроково видав чітке уявлення майбутнього оповідання:) А кроків буде лиш тринадцять чи в процесі ще додасться?

Тіа Кузь
21.04.2021, 23:08:14

Інна Камікадз, Хммм, цікава ідея) Дякую) А взяти участь не хочете?

Бажаю натхнення й перемоги!

Тіа Кузь
21.04.2021, 17:30:37

Натіко Маер (NAtiKO), Дякую!))

Який творчий муз :)))

avatar
Анна Пахомова
21.04.2021, 11:48:19

Надзвичайно приємно, що наш проект стимулює музу))

avatar
Холод Влада
21.04.2021, 10:44:11

Класно!)) будемо чекати вашої роботи серед конкурсних робіт))

Холод Влада
21.04.2021, 11:27:12

Тіа Кузь, :) натхнення!

avatar
Леся Найденко
21.04.2021, 09:45:04


Натхнення вам!)

Тіа Кузь
21.04.2021, 11:24:49

Леся Найденко, Дуже дякую))

avatar
Дара Гончар
21.04.2021, 07:09:43

Гарний!

Тіа Кузь
21.04.2021, 11:24:33

Дара Гончар, Дякую♥

Books language: