Електричний Бриз ( праця в морі)

Автор: Сергій Татарінов / Додано: 26.06.21, 11:22:20

 

   Ми всі дивилися в дитинстві фільми про: морські подорожі, піратські бої та нескінченні пошуки скарбу. Безкрайній океан, мальовничий захід сонця і впевнений курс на зустріч пригодам - ​​завжди надихали людей віддати своє серце морю, адже саме так думає кожен, хто чує про роботу моряка. Це все ми бачимо в голлівудських фільмах і в літературній класиці, але що дійсно ховається під яскравою обгорткою та що зараз означає бути моряком, на жаль далеко не кожен розуміє. Так думав і Микола, коли вирішив, що після школи він стане моряком. Чому б і ні? Романтика, подорожі, престиж і хороша зарплатня - адже так зазвичай наголошують морські ВНЗ, коли приходить час набирати студентів.

   Як і струм, який завжди обирає шлях найменшого опору, серед трьох основних напрямків (судноводій, механік, електромеханік), Микола вирішив стати - електромеханіком. Третій курс, це найкращий час для першої практики як-електрокадет, тому він штурмом брав всі можливі компанії, які відправили б його в - перший рейс.

   Пройшовши через усі кола Ада, ой вибачте ... всі етапи співбесіди, медкомісії, отримання сертифікатів і документів, він нарешті почув фразу - «ваш рейс через п'ять днів. Посадка на судно в Дубаї ». По прильоту, його зустрів агент компанії, який швидко доставив його машиною в порт прямо до причалу, де вже другий день завантажували контейнерами величезне судно під назвою «Messina». Перший раз, це завжди зворушливо - що говорити? Як себе вести? Ці питання не йшли з його голови, поки він насилу тягнув по хиткому трапу, свою двадцяти кілограмову дорожню сумку.

- Ну нарешті ти приїхав! Я вже втомився рахувати дні. Давай, тягни свою торбу до ліфта і підходь до третього штурмана. - сказав молодий хлопець і пішов кудись.

Пройшовши успішну перевірку документів, до нього підійшов високий товстий чоловік років п'ятдесяти й з незадоволеним виразом обличчям сказав:

- Ти кадет?

- Так. Добрий день.

- Давай, неси речі в каюту, отримуй робочу форму і спускайся до машинного відділення.

   Це був старший механік, який був найголовнішим, після капітана. Виконавши всі вказівки, Микола спустився на нижні палуби, де вперше в житті побачив головний двигун розміром з п'ятиповерховий будинок. Всюди стояв гучний шум від працюючих механізмів, генераторів і насосів, а краплі поту вже впевнено стікали в очі, бо нормальна температура там зазвичай +45 С градусів.

- Ну, здоров, двієчник. - сказав чорнявий чоловік років сорока, на ім'я Максим. Це був електромеханік і безпосередній керівник Миколи. Після невеликої екскурсії, де він коротко пояснив - де що знаходиться і що входить в його обов'язки, як його помічника. Звичайно, ніхто відразу не довірить небезпечну роботу під напругою, тому його першим бойовим завданням було - протерти пил з усіх щитків керування і замінити кілька лампочок, бо в наступному порту можливо буде перевірка.

   Перший день пройшов відносно легко, тому спати Микола ліг в гарному настрої, але вже о другій годині ночі його розбудив неприємний шум суднового дзвону, який означав - тривога. «А? Що? Куди? » - були перші думки Миколи, поки він згадав, що повинен одягнути жилет, взяти гідрокостюм і швидко прибути на місце збору по тривозі. Це була звичайна загальна тривога, яка проводилася раз в тиждень, або ж за настроєм капітана.

   Через місяць роботи на великій залізяці, він уже добре знав географію судна і місцеві порядки. На вихідних, особливо не вдавалося відпочити, тому що, як сказав старший механік «вихідних в морі не буває». Та і якщо щось зламається, то твій вихідний моментально ставав звичайним робочим днем. І до нього поступово стали доходити, всі нюанси роботи електромеханіка. Особливо коли він мав працювати на самоті.

- Кадет! Не можу знайти твого начальника. Нам потрібно терміново відключити п'ятий насос. Іди відключи автомат, потім по рації сповісти. - сказав йому другий механік.

«Блін куди подівся Макс ?! А якщо я не те вимкну? » - думав Микола, поки шукав необхідний автомат.

   Складно було знайти саме потрібний, оскільки за двадцять п'ять років існування цього судна, на багатьох табличках стерлися надписи, а просто навмання б не вийшло, бо насосів на судні було як грибів після дощу в Карпатах. А вимкнути потрібно тільки один. Довірившись інтуїції, логіці та не поганій пам'яті, він згадав про що розповідав йому Макс, і невпевнено натиснув важіль автомата та передав по рації, що відключив його. На жаль, це був неправильний вибір, за який він отримав великий втик від керівника, бо, якби механіки почали роботу з насосом, який залишався б під напругою, то все могло закінчитися дуже погано.

    Але час минав, а на помилках вчаться. За кілька місяців, Микола встиг побувати в різних країнах, таких як: Кенія, Шрі-Ланка, Сінгапур, ПАР і т.і. Однак замість райських краєвидів, він часто спостерігав лише невиразні та однотипні пейзажі місцевих портів. Але все ж то було краще, ніж знову дивитися на одні й ті ж самі двадцять дві особи на судні. Бувало так, що можна на цілий день піти гуляти в місто, а бувало, що взагалі не було можливості, тому, що судно намагається якомога швидше завантажитися. Кожна хвилина в порту, коштує судновласнику чималих грошей.

   На шляху до Шрі-Ланки, на судні зникло все світло, а аварійний генератор не спрацював. У такі моменти електромеханік ставати найважливішою людиною на судні. Важливіше навіть за капітана. Бігаючи за Максом від одного генератора до іншого, Микола гідно зміг оцінити тягар відповідальності своєї майбутньої роботи, який частенько не дає спокійно спати по ночах, адже на ньому вся електрика судна Страшно навіть уявити таку ситуацію, і не знати, як знайти вихід з неї. Звернутися за порадою до когось неможливо, адже як правило, ви єдиний фахівець у цій сфері на борту. На відміну від штурманів і механіків.

   Напевно, кожен запитає: «А, чому ж він вибрав таку відповідальну посаду?», І матимете рацію. Однак, вона не позбавлена ​​переваг, наприклад, швидке кар'єрне зростання, тобто після пари рейсів кадетом, ви стаєте офіцером, а це вже солідні гроші.

   Незалежно від посади, в морі підстерігають різні види небезпеки, наприклад, коли судно Миколи вперше проходило недалеко від піратської зони біля Сомалі, або ж, коли по шляху до Джибуті, вони потрапили у шторм. Він не зміг би просто піти додому або різко захворіти, в морі так не буває.

   Все те, чим Микола колись марив: пригоди, романтика, нові країни, все розбилося об суворий риф під назвою «реальність». І робота в морі тепер не здавалася такою вже солодкою, як раніше. Але знаєте, не дарма існує стара приказка: «У морі тягне на сушу, а на суші в море». Тому він і підписав контракт на другий рейс і твердо вирішив продовжити кар'єру. Але, тепер Микола буде готуватися і вчитися набагато краще, тому що, професія електромеханік і відповідальність - для нього тепер стали синонімами.

    «Кожен з нас сам вибирає ким йому стати, але найчастіше ми до останнього не розуміємо всіх плюсів і мінусів своєї майбутньої професії, витрачаючи на це роки та гроші». Хто це сказав? Неважливо. Але, він точно зрозумів, що якщо ви остаточно вирішили, що це ваше, то йдіть до кінця і нікого не слухайте. Нехай будь-яка перешкода на шляху вашої кар'єри, буде лише невеликою пригодою після якої ви станете ще сильніше.

1 коментар

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
avatar
Христина Маніль
26.06.2021, 12:54:29

Дуже цікаво! Дякую за цей допис)

Books language: