Мам, я написав книжку

Автор: Анна Пахомова / Додано: 17.02.22, 19:52:59

Припутімо у вас вистачило сил і терпіння поставити останню крапку в своєму творі. Далі, що? Цим питанням задаються тисячі письменників початківців. Я не виключення. Куди її подати, щоб потік моєї свідомості став доступним широкому загалу? І головне як монетизувати працю? 

Як не крути - а написати книгу це важка праця. Особливо десяту. Першу ще більш-менш легко, воно якось саме з тебе пре. Потім вже думаєш - якщо я вбила годин сто свого життя. в перерахунку на чисте клацання на клавіатурі, то гріх не змусити когось те все почитати. Рідко коли рідні приходять у захват від переспективи стати бетами. Навпаки. Близькі можуть стримано похвалити, але частіше порадять не маятись дурнею, і зайнятись чимось корисним. Вареників зварити, наприклад. 

Хто не ганявся з рукописами за мамою, той не зрозуміє глибину всієї авторської невпевненості. Це зараз моя мама ставить мої книжки на полицю, і навіть дає почитати комусь ще. А років пятнадцять тому мої рукописи могли підти на розтопку печі. А може декотрі і пішли - я все ще не можу їх знайти. Зате тато купив мені друкарську машинку. У вік, коли у всіх є телефони і компьютери не зрозуміти цього фантастичного відчуття, коли тобі привозять старий "Континенталь". На тій машинці я і набила, ламаючи манікюр, першу свою історію. Тоді ще треба було відвозити рукописи в редакцію видавництва, або висилати поштою. А вони, от гадство, не рецензувались і не повертались. 

Коротше, космічні пригоди капітана космічного корабля на далекій планеті в далекому космосі так жоден редактор і не почитав))) 

Але повернімось до того, що можна зробити з рукописом зараз. Перший спосіб потішити себе - зареєструвати право інтелектуальної власності на твір. Що вам це дасть? Красивий папірець, авжеж. Де буде написано, що ви. такий-то написав такий-то роман. 

Другий спосіб - узяти 25-50 тисяч гривень і віднести свій роман у видавництво чи друкарню. (в друкарні дешевше, у видавництві ціна росте пропорційно розкрученості бренду, якість та сама) Тоді у вас буде на руках 100-500 примірників власного чуда. Головне не побитись з редактором/коректором. який почне виправляти ваш текст. Бо платити гроші за таке знущання іноді просто не сила без приємного бонусу у вигляді можливості завдати тілесних ушкоджень тому знавцю української мови, що посягає на святе.

По секрету - я не читаю їх правки, бо  у мене серце обливається кровю, коли бачу стилістичні виправлення. Так повелось. що я часто неправильно чергую слова в реченні. Такий у мене стиль. Виглядає пафосно. Тому легше сказати коректору що мене влаштувала її робота, чим псувати собі настрій. 

Видавши книгу виникає наступна проблема - а куди її дівати? Найкраще звісно, це коли видавництво бере на себе обовязок поставити вашу книжку в книгарню. Тут то і чекає перше розчарування. Книжку звісно купуватимуть. Але при ціні в 100 грн за примірник. виставленій вами ви зясуєте, що в книгарні книга коштує 400, і її не беруть. Або беруть одну в місяць. Письменницький успіх повзе до вас черепахою, і вкладені гроші повернуться в кращому випадку через три роки. ТОП продажу Якабу це коли книжки купили в місяць штук 20.

Третій спосіб заявити про себе - відіслати книгу на конкурс. Одному з тисячі може навіть пощастити. Але переважно всі великі круті конкурси не націлені на те, щоб знайти справжній талант. Там певна тусовка і рішалово. Приміром, на Гоголя треба до книжки подати дві рецензії від письменника з НСПУ. Бігай, шукай благодійника.

Мені недавно пропонували купити медаль і грамоту. Всього за дві тисячі гривень я могла стати "Кращим бізнесменом року". Але щось мені здається на обороті медалі буде нашкрябано "лох". Бо якщо хтось тобі впарив медальку за гроші, то значить тут кращий бізнесмен не ти. 

Можна книгу надіслати і просто у видавництво. Але це що дай, що викинь. Якщо ти оосбисто не знайомий з головним редактором. Видавництва не шукають талантіще. Їм легше видати розрекламованого зарубіжного автора, видати щось за грант, видати щось за ваш кошт. До речі, знову по секрету - я провела соціальний експеремент, і анонімно опублікувала уривок одного крутезного автора( фу-фу-фу як мені не соромно порушувати чужі авторські права). Так от - його не читали від слова зовсім. Тобто - працює на продажі розкручене імя, а не сам геніальний текст. 

Висновок - подавати у видавництво свій рукопис можна. Але очікувати багато - не варто. Навіть якщо вас візьмуть в друк - авансу початківцям у нас платити не прийнято. У нас взагалі платити авторам - дурний тон. Таких страждущих побачити надруковану книгу хоч греблю гати, з якого дива їм за реалізацію їх амбіцій ще й гроші платити? Роялті у 8% почнуть платити з продажу книги - тобто десь через рік. Скандали з додруком без відома автора - поширена практика. Так само як і несанкціоновані переклади. 

Гарний варіант - надрукуватися в альманасі. Заплатити небагато грошей, отримати кілька примірників на сувеніри. Бентежить, що поруч з тобою можуть надрукувати якесь непорозуміння, бо в альманасі - друкують всіх! 

І останній найбільш привабливий варіант - платформи самвидаву. Про тонкощі самвидаву, скільки і як можна заробити грошей на книжц я в цім блозі писати не буду. У мене і так чимало блогів на тему написання книг.  Пораджу тільки викладати книжки на Букнет. Навіть якщо комерційний статус світить  в далекій переспективі, ви ніколи не знаєте, як і де вам прогодяться набрані прегляди, зірочки і репутація з читачами. А воно пригодиться, якщо після перешої книжки у вас не зникне азарт і бажання писати ще.

П. Си.

Якщо у вас є поглиблені питання з приводу реєстрації інтелектуальної власності, друку в альманасі чи потребуєте іншої дружньої поради - зазирайте до мене на сторінку автора Анна Пахомова у Фейсбук.     

 

 

 

8 коментарів

Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі

Увійти
avatar
Рома Аріведерчі
18.02.2022, 23:13:21

НЕтолерантний комент. Не читайте, якщо ви вразливі, вагітні або у вас тонка душевна організація. Для тих, хто хоче видатись на папері нагадаю - одне дерево - менш як сто книжок на не зовсім поганому папері. середній наклад 500-1000 книг. Одне дерево дає за рік кисень на двох людей. Наклад у 500 примірників забирає кисень у приблизно 10 людей, можливо - ваших нащадків. Особисто я не знаю книги, вартої такого. Ні на Букнеті, ні деінде. А я знаю стільки книг, скільки пересічна людина не прочитає за три життя. І дуже люблю книги, як художні, так нонфікшн.Зараз є інет і електронні видання. Не треба відбирати повітря у дітей і онуків заради того, щоб вдихнути запах свіжої типографської фарби. Просто купіть дешевий "Момент" і подихайте. І вам добре, і нам дихати легше :)

Анна Пахомова
19.02.2022, 10:14:23

Рома Аріведерчі, Цілком погоджуюсь з викладеним!

avatar
Лана Василенко
18.02.2022, 21:50:24

Я так сміялася, що сама собі дивувалася. Дякую за вашу авторську самоіронію, Анно. Пунктики а десятку! Тільки, якщо чесно, не дуже розумію, в чому допоможуть перегляди на Букнет. Ну не доходить, в чому користь, і чому треба цього прагнути, коли навколо такі нетрі.

Лана Василенко
18.02.2022, 22:11:28

Анна Пахомова, Дуже цікава ваша думка. Я із задоволенням почитаю, якщо приймете запрошення у друзі, Анно. Надто вже імпонують ваші думки.

Дякую за блог. Він дуже вчасний.
Як на мене, головне на цьому шляху - це йти. Як казав мій вчитель у далекі 90-ті: "Пиши по сторінці на день і складай на підвіконня (так, ми тоді ще писали від руки!), і за рік ти побачиш, що у тебе назбиралося дуже багато сторінок". :)

Анна Пахомова, На це він казав, що всьому свій час і треба стукати у всі двері.

Дякую за цінні поради. До речі, мої дитячі рукописи теж, мабуть, згоріли. У мене був один товстий зошит з віршами і 5 тоненьких зошитів з казками, які я пафосно назвала "Цікава книжка":) А варенників варити мені й досі радять.

Анна Пахомова
17.02.2022, 23:50:37

Кристина Асецька, Зате більш пізні зошити у мене збереглись. Зараз цікаво читати сповнені кальок з чужих книжок рядки))

avatar
Айрін Ван
17.02.2022, 20:50:19

Для мене, як для автора - початківця ця стаття була корисною. Ще раз переконалась, що зареєструватись на сайті - хороша ідея. Довго вагалась чи викладати свої твори, та все таки зважилась і не пожалкувала. Дякую за цікаву статтю

Айрін Ван
17.02.2022, 21:24:36

Анна Пахомова, Велике спасибі за теплі слова підтримки. Це неабияк мотивує.

avatar
Мар'яна Доля
17.02.2022, 20:37:12

Я коли вчилася в школі, а потім була студенткою, любила писати в різні газети і журнали. Просто щоб було чим похвалитися)) Мама збирала мої замітки в папочку, родичам показувала. А потім, як я виросла і стала працювати в газеті, то вже надруковані історії стали рутиною і ніхто їм не дивувався. Тому зараз і не маю пієтиту: якщо автор має опубліковані книги - тільки тоді він справжній письменник. Гадаю, що з нинішніми цінами на папір і послуги друку скоро всі перейдуть на електронку))

Мар'яна Доля
17.02.2022, 21:06:41

Анна Пахомова, Сумно(( Але хочеться вірити, що це не назавжди.

avatar
Софія Вітерець
17.02.2022, 20:34:56

Дякую за ще одну чудову невеличку статтю)))) Все чітко й абсолютно передає нинішню ситуацію. На жаль, книги зараз вже майже ніхто не читає, тож якщо і є така маленька можливість - бути почутим, а точніше - побаченим, то Букнет - ідеальне місце для цього)

Анна Пахомова
17.02.2022, 20:47:31

Софія Вітерець, Букнет показує, що читають у нас все так само багато. Але купити книжку за 300-400 грн звісно можуть не всі.

avatar
Ліна Алекс
17.02.2022, 19:59:04

Все правильно написала, Аню, згодна по всіх пунктах. Куди податися молодому таланту? Тут чудове місце з перспективами, хоча й з деяким оговорками ;)) Кожен шукає власне місце під сонцем, і юним авторам з амбіціями можна лише поспівчувати.

Анна Пахомова
17.02.2022, 20:07:07

Ліна Алекс, Ми ж разом пройшли той шлях з видавництвами)

Books language: