Будинок

Вона поволі звикала – до вінтажних меблів та картин, зміїстих горіхових сходів, що з’єднували два поверхи та горище, до чіпкого плюща, який химерно обплутував балкон та веранду, зазирав у вікно, крізь плетиво мідної решітки. Її чоловік, з яким прожили не один десяток років, був надто наполегливим, навіть упертим у виборі будинку. «Цей будинок – мрія кожного, хто вміє бачити красу. Він має особливу енергетику – невже ти цього не відчуваєш?» Вона й справді не відчувала – за довгі роки проживання з митцем, світлини якого прикрашали перші шпальти газет, вона звикла не прислухатися до власних відчуттів, щоразу гасити їх, думаючи лише про потреби сім’ї, а їх чимало, особливо в тих жінок, які обрали долю бути тінню свого чоловіка.