https://st.booknet.com/uploads/covers/220/1603889766_32.jpg
268
3748
#297 в Жіночий роман
#167 в Короткий любовний роман
Повний текст
7 стор
28.10.2020 — 28.10.2020
21 коментар
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиБезмежно вдячна Вам, УЛЬЯНО, ЗА це оповідання..
Воно опускає кожного з нас на ЗЕМЛЮ , НАГАДУЄ, ЩО ВСІ МИ ЛЮДИ, ЯКІ ЗДАТНІ ПОМИЛЯТИСЯ...
АЛЕ У ВСІХ НАС Є ВЕЛИКИЙ ДАР БОЖИЙ - ВМІННЯ ПРОЩАТИ....
ПРОЩАЙТЕ, ЩОБ НЕ БУЛО ПІЗНО...
УДАЧІ ВАМ І НАТХНЕННЯ, МИЛА !!!
Неймовірно!!!! Дякую!!!
Дуууужеее сподобалось!!!Сильна жінка,яка зрозуміла,що одна помилка не вартує всього життя!!!
Дякую!!!
Дуже емоційно, життєва ситуація, але жінка неймовірно сильна і має таке фантастичне кохання, яке готова плекати усе життя. Дякую.
Розповідь про дуже сильну жінку. Яка зуміла перебороти і свою гордість, і свій біль, і своє рішення. Не кожному це дано. Бувають різні ситуації, але вміти прощати-це сильна риса характеру, не кожному властива. На жаль. Дякую, Вікторія! Навіть у маленькому оповіданні вам вдалося розповісти дуже багато❤❤❤
Добрий ранок прочитала Вашу маленьку історію дуже цікава дуже дякую
Дуже хороше оповідання. Мені сподобалось. Наштовхує на роздуми.
Дуже зворушлива історія . І кожен сам володар свого щастя , самому потрібного вирішити , що для тебе найважливіше і тобі з цим жити .
Дякую!Так,дуже важливо встигнути пробачити.Життя дуже стримке.Сьогодні не встиг,а завтра може не бути...
Дякую за таку життєву та потрібну історію, яка показую,що життя у нас одне. І що перед тим як зробити вирішальний крок потрібно добре подумати чи повинні ми це робити чи ні.
Юлия, так..саме так, іноді не треба руйнувати усі мости. І я вам дякую за відгук.
Як часто ми рідним нам людям не говоримо хороших слів і не прощаємо образи...і каємося, коли це зробити вже пізно...
Oksana, на жаль це так...а потім думаємо як же багато не встигли сказати (((( а вже занадто пізно.
Потрібно встигнути пробачити!
Дякую❤
Ольга Міхняк, і я вам дякую за ваш відгук
Життєво. Дуже сумна історія.
Ульяна Соболева, Так
Як завжди, просто неймовірно))) Дякую,люба))
Дякую Вам за сльози, за комок в горлі та за надію! Дуже зворушливо...
Larysa Zahorodna, коли писала теж були сльози, дякую за відгук
Боляче до щему в грудях))) Добре, коли історія закінчується обіцянкою нового, а не кінцем всього. Варто цінувати все те найдорожче, що в тебе є. Ловити кожну мить і проживати нею ТУТ і ЗАРАЗ. А найголовніше - треба пробачати! Ми всі люди, ніхто з нас не святий. І кожен може зробити помилку, або вчинок, про який шкодуватиме все соє життя, але зробленого вже не закреслити, не стерти, і не викинути з минулого. Воно є. Але воно і має право бути задля розуміння себе, переосмислення зробленого, вибору пріоритетів у житті.
Дякую за цю історію)))
Уіллов Крафт, Як ви прави так, це вибір, це жити тут та зараз з коханим та забути про образу...і зрада...іноді люди роблять помилки.
Дуже чуттєва історія!!!!
Катерина, дякую
Дуже гарна історія, що бере за душу. Дякую.
Наталя, вдячна вам за відгук мені дуже приємно.
Щиро дякую за нову iсторiю) Менi сподобалось)
Илона Шикова, дякую мою люба Ілончик
Бува'ють такі ситуації в житті , що іноді потрібно пробачити....
Дуже дякую!
Олеся Седлецкая, так бувають згодна...злість та ненависть руйнують людину.
Дуже повчальна книга :)))
Щиро дякую :)))
....
Пухкий пакет не "роздрукувала", а відкрила, розкрила чи інший варіант.
І перечитайте оповідання, були невеличкі невідповідності роду (українське слово/російське слово), і ще певні недоліки перекладу :)))))
Ще раз дякую за оповідання ❤️
Надія, дуже вдячна вам за відгук, також дякую за те, що написали про помилки. Буду виправляти. Тільки так можна навчитися - за вашою допомогою.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати