Анотація до книги "Дотик сердець"
В цю мить вона згадала його, свого давнього товариша, вродливого чоловіка, який так її зацікавив.Чому уста мовчать, коли очі так багато говорять? Може, це лиш сон? Та хоча би й сон! Нехай він не закінчується.
[невеличка, але чуттєва історія, заснована на листуванні Ольги Кобилянської та Василя Стефаника]
0 коментарів
Авторизуйтесь, щоб додавати коментарі
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати