599
Анотація до книги "Казки старого лісу"
Десь на краю дрімучого лісу, поблизу сільського кладовища, стоїть маленька хатинка. Щовечора у віконці загоряється вогник та лунає колискова – то бабця онука присипає й казки оповідає.
Та невже упирі, потопельники чи мерці, про яких вона розповідає, то лише вигадка старої знахарки? А може насправді колишні волхви не зникли, і старі боги можуть допомогти людям в боротьбі з нечестю?
Ніхто не скаже, що з тих розповідей є вигадкою, а що - правдою, але щовечора малий, затамувавши подих, слухає казки старого лісу.
Та невже упирі, потопельники чи мерці, про яких вона розповідає, то лише вигадка старої знахарки? А може насправді колишні волхви не зникли, і старі боги можуть допомогти людям в боротьбі з нечестю?
Ніхто не скаже, що з тих розповідей є вигадкою, а що - правдою, але щовечора малий, затамувавши подих, слухає казки старого лісу.
4 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти.
Неймовірна і самобутня історія - як сам дух українського народу - ніжно нашіптує істинні знання....
Таня Руденко, Дякую, Тетяно
Спочатку відчуття було таке, що автор хоче переповісти все відоме йому про українську міфологію, - такий собі аналог "казок біля вогнища". Але закінчення значно змінює сприйняття всього. Бо лише у такій образній формі, коли інформація закодована в історіях, і можливо збегети важливі знання.
Наталія Девятко (Natalia Devyatko), Дякую за Ваш коментар. Українська міфологія дійсно має безліч історій та персонажів. Але ж, знання про них й передавалися у формі оповідань, які з плином часу перетворились на казки. Така ж доля спіткала ритуальні, обрядові пісні, про які зараз згадують лише на Різдвяні свята та Купалу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати