Крок, довший ніж життя
488
Букнет Сучасна проза Крок, довший ніж життя

Крок, довший ніж життя

Лана Деніз
Лана Деніз · автор
Повний текст · 8 стор.
59
До бібліотеки
  • Опис
  • Зміст книги
  • Коментарі · 16
Анотація до книги "Крок, довший ніж життя"
Михайло і Настя кохали одне одного до безтями і одружилися в червні 1941 року. Через два роки Михайло пропав безвісти на фронті, а згодом Настя отримала похоронку. Пройшли роки, вона сама збудувала дім, виростила сина, який ніколи не бачив батька, виховувала онуків. і раптом спокійне життя дружньої родини порушив дивний лист із-за кордону. Це був лист від Михайла...
Що трапилося з Михайлом? Де він був стільки років? Чому мовчав? Чи пробачать його Настя і син? Чи вдасться їм зустрітися через багато років? Дізнаєтеся про це, прочитавши новелу. Приємного читання!
Зміст книги: 1 глава
повний текст

16 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Lana OO
18.04.2023, 09:19:25

Дуже чуттєве оповідання! Так, пам'ять і кохання безсмертні!

Лана Деніз
18.04.2023, 09:35:19

Lana OO, Це і справді так. Дякую!

avatar
Avisk
24.10.2022, 22:21:56

Сумна історія.
До болю в душі мені шкода Вашу бабусю. Сильна жінка, котра пізнала великих втрат і мук.
І я ніколи не зрозумію Вашого діда.
Бо, якби йому так сильно хотілося додому і він би так тужив, як і бабуся, то він би знайшов можливість, і не обзавівся там дітьми, тим паче знаючи, що бабуся виховує дитину від нього.
Було легше залишитись у Німеччині з іншою жінкою і жити, не знаючи горя, біди, туги через померлу кохану людину і важкості виховання дитини на самоті.
Низький уклін бабусі, хай прийме Бог її добру душу!

Лана Деніз
25.10.2022, 00:01:10

Avisk, дякую за відгук. На жаль, та війна зруйнувала долі мільйонів родин, і моя родина- не виняток. Повернутися в радянський союз із німецького полону і стати ворогом народу було рівноцінно смерті, можливо тому дід обрав все-таки життя, хай і на чужині. Через багато років мені вдалося розшукати його дітей і онуків, моїх кузенів, з якими ми зараз дуже тісно спілкуємося. Моя тітка Анна кожного разу розповідає, що її батько, мій дід, все життя дуже сумував за батьківщиною, сумував за своєю родиною...Але так склалося життя. Я не засуджую діда, а дякую Богу, що маю рідних мені людей.

avatar
Інна Турянська
14.05.2022, 13:01:38

Нажаль історя знову наче відродилася. Знову почалася війна, і знову чиїсь долі будуть зламані. Дякую за історію, яка зачіпає душу.

Лана Деніз
14.05.2022, 13:13:08

Innaturianska, вітаю! так, історія повторюється, і знову зруйновані долі в моїй родині, вже теперішньою війною. Бережіть себе! Дякую за відгук.

avatar
langouer
13.05.2022, 17:14:49

Вперше, я ледь не плакала від прочитаного в Букнеті (
Дуже прониклива, зворушлива, до болю сумна історія (
Як вчасно я на неї натрапила. Не дарма, вирішила спочатку прочитати її (
Реалії сьогодення (

Показати 2 відповіді
langouer
13.05.2022, 18:35:42

Lana Deniz, Від усвідомлення того, що це відбулось насправді, серце стискається ще більше;(((

avatar
Тетяна Котило
16.01.2022, 21:38:23

Як же гарно, сумно, проникливо! Ця історія мені близька. Дуже відгукнулось. Дякую Вам!

Лана Деніз
16.01.2022, 21:43:21

Тетяна Котило, Дякую за відгук. Дуже рада, що історія Вам сподобалася . Вона написана серцем, тому що розповідає про моїх рідних.

avatar
Lily Lemur
04.01.2022, 16:37:02

Як гарно написано, правдиво. Мені близька ця історія, бо моя бабуся теж чекала все життя свого чоловіка, який так і не повернувся з фронту. Низький уклін таким жінкам, справжнім героїням...

Лана Деніз
04.01.2022, 18:38:12

Lily Lemur, Дякую за відгук....Нажаль, це історія цілого покоління...і їх трагедія... Я уявляю як важко було моїй бабусі все життя прожити самій, ростити сина, ховати від сторонніх очей те фото, яке дід надіслав з Німеччини через бангто років, як важко було моєму батькові жити без батька все життя, знаючи, що в нього інше життя, інша сім'я...Але в той же час я прекрасно розумію діда- коли закінчилася війна, йому було 30, тобто він був навіть молодшим, ніж зараз я...Повертатися в країну, де на військовополоненого не чекало нічого хорошо, дійсно, було дуже небезпечно...Але зараз у мене є рідні, яких я знайшла в Німеччині і за зустіч з якими я дякую Богу.

avatar
Ірина Шипа
04.11.2021, 21:00:50

Неймовірно сумно. історія проникає в душу.
Я б сказала – нажаль справжнього кохання мало. Вона ж йому зберегла вірність. Але не нам судити.

Історія про те, як маленькі дрібниці несуть не меншу фатальність. Та мабуть так і мало бути і краще, що не продовжилося спадкування. Це був би уже зовсім інший більш і з краплинами ненависті уже саме до нього. Можливо на іншому світі , як ви і сказали –почнуть усе з початку.
Красиво описано, стисло, але з образними моментами. Особливо сподобалося закінчення.
Дійсно усе колись, як і у перше– буває в останнє.

Мабуть лише народження і смерть єдині випадки, коли в перше і в останнє в один момент

Сподобалося. Вражена . Тому і поділитися більш розгорнуто враженнями.
Дякую. Успіх.

Показати 2 відповіді
Ірина Шипа
04.11.2021, 21:49:26

Lana Deniz, Дя і вам. У житті нажаль не так легко повернути сюжет , як у книзі.
Сподіваюся я нікого не образила.

я теж написала сумні історії. Одна теж х життя.

Дякую, вам також натхнення.

avatar
Сафо Мелі
23.10.2021, 10:01:56

Весь час, поки читала, плакала. Світла пам'ять вашим бабусі та діду!

Лана Деніз
23.10.2021, 12:20:16

Сафо Мелі, Дякую...

avatar
Лео Нур
11.09.2021, 22:53:17

Дуже гарно написано. Прямо за душу бере )

Лана Деніз
12.09.2021, 00:06:17

Лео Нур, Дякую за відгук, Це реальна історія нашої сім'ї, можливо тому і написана так. Вона була написана 15 років тому, коли я лише починала розшукувати діда і його дітей в Германії. На той час я взагалі нічого не знала про його життя за кордоном, і писала інтуітивно про те, що Михайло в спекотний європейський полудень сидить в білому костюмі, закинувши нога на ногу...Після довгих років пошуків, в цьому році мені нарешті вдалося розшукати доньку діда, Анну, мою рідну тітку, а також її дітей. Серед багатьох світлин, які мені надіслала тітонька в Телеграм, вражала одна, на якій дід сидів в білому костюмі, закинувши нога на ногу в європейський спекотний день...

avatar
Наташа Горецька
05.09.2021, 19:54:10

дуже емоційне оповідання)

Лана Деніз
05.09.2021, 20:12:08

Наташа Горецька, Так, емоційне. Це історія кохання моїх дідуся і бабусі, обпалена і зруйнована війною. Зв'язок з дідом було втрачено, а потім я шукала своїх рідних в Німеччині більше двадцяти років, і лише в цьому році мені дивом вдалося розшукати їх. Це справжнє щастя, знати що десь далеко живуть рідні люди.

avatar
Тіна Пак
02.08.2021, 06:59:58

Гарне оповідання. Щемне й глибоке. Отаке воно -- кохання. Отаке воно -- життя...

Лана Деніз
02.08.2021, 08:13:48

Тіна Пак, Дякую!

Схвилювало до глибини душі... Мої мама з татом також перебували у фашистській неволі. Не побоялись повернутись додому. Покарання їм не було, оскільки в Німеччині опинилися не по своїй волі, примусово. Знайшовся родич, який сказав: дурні, що не лишились у Німеччині, жили б там в шоколаді... Я написала про це - "Якби Ви, мамо, встали...". Дуже близька тема. Дякую!

Показати 2 відповіді

Lana Deniz, Так, це справжнє щастя...

Сумна історія. Таких багато. І, на мою думку, дуже важливо фіксувати й зберігати їх для наступних поколінь, щоб пам'ятали ціну війни. Щиро дякую за цю розповідь.

Показати 3 відповіді

Lana Deniz, Це чудово :)

avatar
Lyudmila Sokolova
19.11.2020, 20:51:41

Чомусь до останнього сподівалася на хепі енд, але на жаль...
Таких історій було чимало, в мене знайомі розповідали, важкі часи були, люди, що повернулись, потрапляли в концтабори, їх вважали зрадниками лише за сам факт полону,
добре, що зараз ми переглядаємо багато неправильних тверджень минулої радянської доби!

avatar
Lyudmila Sokolova
15.11.2020, 08:50:59

Гарна мова, тільки почала читати, але приємно.
Щоправда тема розставання не найрадісніша, але формат схожий на автобіографічний)))
Напишу враження по завершенні читання новели, а поки дякую за працю!

Лана Деніз
15.11.2020, 15:21:51

Lyudmila Sokolova, Дякую за відгук. Твір дійсно біографічний, це історія моїх рідних дідуся й бабусі. Тема, дійсно, не зовсім радісна, але життєва. Дуже дякую ще раз за відгук, всього Вам найкращого.

Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше