10 144
Анотація до книги "Лише мить"
Коли вона дійшла до уявної межі, за котрою вже не було геть нічого, рушила до Львова, бо він знаходився дуже далеко. Коли він усвідомив, що щасливе майбутнє втікає крізь пальці, вирішив бігти зі Львова якнайдалі.
Зустріч на залізничному вокзалі Міста Лева змінила долю обох, подарувала душевне зцілення та усвідомлення свого справжнього місця у житті, але що вона зажадала натомість?
Зустріч на залізничному вокзалі Міста Лева змінила долю обох, подарувала душевне зцілення та усвідомлення свого справжнього місця у житті, але що вона зажадала натомість?
Зміст книги: 14 глав
48 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКолего, кажуть, що на кожну книгу є свій читач. То я бажаю вам знайти своїх читачів і натхнення, якнайбільше відгуків до ваших книжок. А читачам - щастя...
Читала і плакала трагедія життя .Гарно дякую ,за таку чудову книгу. Удачі автору
і хороших оповідань.
stefaniy, Тішуся, що мої книги дарують Вам задоволення. Це - моє колосальне натхнення.
Дякую!
Чому ж ці почуття, що виникли, є забороненими? Зовсім так не вважаю. Із законним чоловіком все і так зрозуміло: двічі в одну річку тільки він спробує ввійти. Залишилися тільки юридичні тонкощі оформити.
А от Валерія, впевнена, знайшла таки своє справжнє, найцінніше, щастя. Тому відкритий фінал тут ну зовсім не відкритий, а цілком конкретний і зрозумілий)) ❤️
Дякую за пережиті емоції!
Любов, Все ж, хоч і формально, але Валерія таки ще заміжня, тому з пуританської точки зору, почуття таки ще заборонені(ну, то я так думаю)) І я теж так думаю, головна героїня таки знайшла своє щастя і не відпустить його вже однозначно.
Дякую найщиріше за Ваш прекрасний відгук!
Як класно читати що герої хоч і не мають хепі - енду але назавжди будуть разом... Дякую за Ваше творіння. І натхнення Вам на подальші творіння...
Olga Dubiv, А я Вам дякую за прекрасний відгук! Так, герої цієї історії точно будуть разом)
Коментар видалено
Дяяякую! Як чуттєво і витончено! А Львів- то моє натхнення! Ви дуже вдало та майстерно передали дух Львова! Респект! Захоплення! Я б не проти побачити екранізацію такого шедевру! А Ви? А що? Мріяти ніхто не забороняє. Однозначно те, що Ви пишете - це талант! Але й тримати інтригу з тим телефоном то вже дуже жорстоко! Щиро Дякую!
Наталія Бабій, О! Який неймовірний відгук! Я розчулена та щаслива) Тішуся, що вдалося передати атмосферу Львова, бо мені там ще не доводилося побувати) Я була б на сьомому небі від щастя від екранізації цієї історії, але є мрії, які так і залишаються мріями...
Це я Вам дякую шалене!
Доброго дня, читала Вашу історію з таким захопленням дуже дякую. Натхнення Вам у наступних творіннях
Альона Шевчук Корольчук, Вітаю! Сердечно дякую за такі добрі теплі слова)
Дякую. Дуже щемно.
Larisa Chelter, А я Вам дякую, що прочитали і відчули цю історію.
Оооооооооооооо!!!!!!! Вітаю!!!!!!!!! Це прекрасна новина!!!!!
Олена Когут, Дякую)
Вітаю з почином, Ніночко!) Ця історія того заслуговує, ба навіть більшого)))
Tatia Koviz, Дякую)
Хоч-у-у до Львова! Скільки позитивних емоцій отримала! Хочу продовження про цих героїв.
Лариса Знаємська, О! І я хочу до Львова)
Продовження цієї історії не планується, але герої точно разом і точно щасливі)
Дякую щиро за Ваш відгук!
Яка мила, гарна історія. І назва їй дуже підходить. Дякую, авторе, за такі відчуття під час читання гострі, ніжні, сумні, незабутні. Вірю, що вони разом і в них все добре
Анюта Касьян, Дякую за такий чудовий відгук! Так, вони однозначно разом)
Як же я хочу хоч маленьку бонус-частинку про продовження їх стосунків, всю ніч буду малювати в уяві другу, зустріч Валерії та Дем'яна у Львові, так хочеться вірити, що та сама мить буде тривати все життя.
Я вже прочитала багатьох авторів і значну кількість творів за рік часу на букнеті, і коли я хочу чогось спокійного, то обираю ваші твори, або Софії Чайки. Ніжність і щирість творів зачаровують і затягують. Щиро дякую!
Роксолана Томашевська, Я впевнена, що наступного разу він її вже не відпустить)
Роксолано, дякую Вам за такі слова. Я щаслива, що Вам до вподоби мої книги. То безцінно, мотивує рухатись вперед і не втрачати натхнення. Дякую!
Неймовірна, глибоко психологічна історія! Впевнена, у них буде продовження стосунків! Дякую Вам за прекрасну мить поспівпереживати з героями....
Світлана Буйволенко, А я Вам дякую за такий чудовий відгук!
Дуже чуттєво, гарно, насичено!!! Дякую за настрій!!!
Светлана Довгань, Дякую за гарний відгук!
Безмежно дякую за такі чисті, щирі, щемні миті. Натхнення і вдалого його втілення.
Світлана, Гарно дякую за ці чудові слова!
Браво автору!!!Читається на одному подиху.Чудова історія і такий рідний Львів!!!Дякуюююю і з нетерпінням чекаю на продовження
Марія Кіндрат, Дякую за теплий відгук! Дуже радію, що Вам сподобалося)
Наразі продовження не планується, але все можливо і нічого не виключено)
Ооо це неймовірно! Справді, це, напевне, найвлучніше слово. Повторюся ще раз, хоч ти добре це знажш, що чисто життєві любовні історії то далеко не моє, але! Ця зустріч, ця доба, ця шалена і нещасна, а в одночас і дуже щаслива, парочка - це просто н е й м о в і р но! І такий близький Львів, і вокзал - я просто уявляю наяву цю історію. Напевно львівський вокзал тепер мені завжди буде нагадувати лише мить, але ж яку чудову! Буду згадувати їх гіркий поцілунок на прощання, ніби стояла поруч, ніби те справді сталося. А хто ж зна? Коротше, емоції мене повнять, та кінець такий, здається, як і мав бути)) Я знала, Дем'ян просто не зможе її відпустити от просто так, я знааала))) Дякую, Ніночко, за цю, повторюсь сотнб раз, неймовірну історію! І океан натхнення на наступні твори!) Обіймаю)))
Tatia Koviz, Я ж кажу))) Моєї заслуги там мало))
Це неймовірно....
Лариса Гаврилюк, Дякую!
Чуттєво, емоційно, глибоко!
тая тетяна, Дякую за гарні слова!
Оо!! Чого я хочу плакати!!!?? Мало!!! Відкритий фінал, одна доба і СКІЛЬКИ емоцій, за все життя можна не набратися!!! Хочу ще!!!!!
Олена Когут, Я щаслива, якщо тобі вона сподобалася!
Це надто гарно! Надто чуттєво, аж до жару в долонях, чесно. Особливо щось геть незвичне в тому як вона за ним побігла, як він не обертаючись стояв, а потім як вони говорили оооо, і той подих в шию їй. Ну все, я розтаяла і просто тішусь з того, що з ними сталося. Точніше з того, як вони обоє зустрілись. Дуже тобі дякую за розділ, він неймовірний!))))))
Tatia Koviz, Ооо! Які слова... Навіть не знаю, що на них відповідати) Окрім того, що радію шалено)
Тобі дякую, що завжди надихаєш))
! Оооо!!!! Скільки емоцій!!!! Оооо!!! Дуже напружено!!!
Олена Когут, Писати отак було незвично, але справді цікаво) Якщо зуміла передати весь той спектр емоцій, то шалено рада)
Ну чомуу, чомуу?? - кричала я до телефону, бо ну чомууу?! Я того чекала страшенно, а вони отак, отак вибач. Я не вибачаю їм, жду наступного розділу страшенно, бо так не можна)) А взагалі, все було так ніжно, темло, оті їхні переглядки, пісня ОЕ і кава... Ох! Найбільш хвилюючий момент, якщо звісно не ваховувати останні кілька хвилин з розділу, дл мене був, коли Валерія, поговоривши з чоловіком(коооолишнім), пригорнулася до Дам'яна. Я просто бачила на яву, як вона стискає руками його шкірянку. То було для мене щось аж дуже!) Дякую тобі неймовірно за розділ, в страшному нетерпінні чекаю далі!))))
Tatia Koviz, Тааак! Знаю я про оті "чомууу"!!!)) Я теж їм не вибачаю, але все ж сподіваюся що ми змінимо гнів на милість, бо інакше ж просто не можна)
Я радію, що ти відчула і "побачила" отой момент. Це просто вау для мене)
Невтомно пишу розділ і обіцяю не затягувати.
Дякую тобі за все!!!
Ох, запаяна кава)) я просто в захваті!! Як ти так описала чітко, все точно і мішки, і каски, і та лампа і той переляк!! І смак!))) Люблю ОЕ, то магія!)
Олена Когут, Сподіваюся, що колись ще й спробую її))
Так, то магія. Кращого слова не підібрати.
Дякую, Оленко!
Сумно.... Так сцмно, що це останні години разом. Хоча, сподіваюсь, все-таки не останні, а крайні)) Сцена, де вони обирають потяг була по-особливому тепла, і сумна, і дуже мила. Вона обрали останній, він обрав останній потяг... Чекаю, коли ж вони вже відкрито поговорять про те, що між ними відбулося і чи будуть вони з тим щось робити. Напруження обох відчувається дуже сильно, хоч вони й справді виглядають як дуже близькі один одному) Чекаю і одночасно не хочу продовження, бо, схоже, це буде завершенням... Ніночко, тобі шаленого натхнення!!)) дякую))
Tatia Koviz, Ааа! Ти просто читаєш мої думки і схоже все вже знаєш наперед. Проте я таки вірю, що зумію тебе здивувати в кінці)) Дуже вірю.
Дякую, моя красунечко, дякую дуже!)))
Ну правда, що найостанніший рейс... що є Артем їй повідомить?
Олена Когут, Посадити її на один з перших у Демчика б просто не вистачило сил) Вже в наступному розділі знатимемо, що ж там Артем має сказати.
Дякую, Оленко!
Ото Дем'ян дає! Хоч ситуація й така собі не весела, та все-таки я не могла не посміхатись. Ото ж він такий запальний у нас))) їхні розмови й далі зводять мене з розуму, ну я в захваті. Стільки між ними всього несказаного і одночасно так багато вже сказаного, а відпускати Валерію додому не хочеться геть. Натомість хочеться, аби той наступний раз таки був. Аби наступного разу вона така в кросах завалилася до Львова, як додому до старого друга, та й заявила, зо вони йдуть на Високий замок))) ех) Відчуваю, аросто в повітрі, як історія добігає завершення, і це теж сумно. Чекаю продовження і шлю тобііі купу обіймів!)))))
Tatia Koviz, Таааак)) Дем'ян у нас такий)) Я знала, знала, що тобі сподобається та розмова. І мені дуже подобається твоє бачення кінцівки: оті кроси, ота заявочка...
Дякую шалено. Тобі теж мільйон і ще трішки обіймів у відповідь)))
Ну й історія) Імена класні, а оте звертання хлопе, то просто любов! Дуже гармонійно!!!
Олена Когут, Дуже тішуся, що тобі подобається))
Дякую, сонечко!
І знову так сумно і так ніжно. Розмова з Артемом, хай там про що вони не договорились, та стало якось легше. Хоча, оте як вони заглядаються один на одного то щось. Просто вав))) але Валерія мусить їхати, мусть розбиратися із своїм життям і це сумно... Мені мало того, я чесно читала і не хотіла, аби розділ закінчувався.. З нетерпінням чекаю далі)))
Tatia Koviz, Так. Розмова з Артемом була важливою і потрібною. Вони наробили біди зопалу, але коли обоє трохи охолонули, зрозуміли, що мусять побачитися.
Рада, що тобі подобаються оті заглядайки))
І знову ти маєш рацію - Валерія мусить повертатися і витягати своє життя з обочини.
Обіцяю не затягувати з продовженням.
Тисячі подяк і стільки ж обіймашок))
Ооо!! Я прямо відчула пів подиху!! Так все миленько!!!!
Олена Когут, Радію, що ти то відчула і що все миленько))
Дякую, Оленко!
Ого'!!!!! Оце так історія життя!! Дуже жорстоко !!! Напружено, динамічно і так захопливо!!
Олена Когут, Так, у обох них все не легко в житті.
Дякую, Оленко!
Як почала плакати Валерія, то почала плакати і я. Не щнаю, якось сльози самі навернулись на очі. Це справді дуже напружений і неймовірно важкий розділ. Що робитиме Валерія, я й гадки не маю... Як з тим всім бути. Я прямо відчувала бажання Дем'яна її обійняти, аби втішити. Важко і так життєво, що аж до мурах. Тепер неможливо вже чекати наступного розділу, хочеться знати, до чого вони добалакаються, хочеться, аби врешті все якось так сяк та вирішилося, аби зійшла ця невимовна туга і напруга... Обіймаю тебе, Ніночко, і молю про наступний розділ, бо просто не сила!)
Tatia Koviz, Насправді все дуже просто і рішення лежить на поверхні. Вони обоє вже підсвідомо те розуміють, але ще не готові озвучити його навіть собі...
Пишу-пишу-пишу! Новий розділ скоро)
І я тебе обіймаю і безмежно дякую за відгук та натхнення))
це був важкий розділ мені, не знаю чому. Я ніби шкірою відчувала те напруження між ними,коли вони говорити,коли канцювали, коли зупинились. Ніби воно просто в повітрі було хоч ото ножем ріж... Але їхній танець то просто... Дуууже хвилююче, так якось, справді до дрижання колін. От чоловік Валерії мерзотник! просто капець! Вони обоє й справді ті ще щасливчики, нічого тут говорити. Але я чим далі читаю, тим більше мені хочеться, так що, Ніночко, підсадили ви мене ото на вашу історію конкретно! Я чекаю продовження і шлю тобі море натхнення!)))
Tatia Koviz, Я навіть розумію, чому тобі було важко. Чогось кожен розділ виходить якимось гірко-солодким і навпаки. Вперша моя книга отака) Ти дуже добре підмітила - вони обоє ще ті любимчики долі)
Надихаюся кожним твоїм словом і пишу не покладаючи рук.
Дякую і обнімашки тобі у відповідь! Ціле море))
Оооо!! Таке враження, що я ішла з ними Городоцькою до центру(будучи студенткою ми з дівчатами ішли цим же маршрутом 0 6:00 до центру, щоб краще Львів роздивитися, чесно, саме таке і в мене було відчуття коли побачила Оперний))),, дякую за квиток у минуле)) А що ж мав на увазі Дем'ян????
Олена Когут, Ооо! Тішуся шалено, якщо вдалося передати атмосферу та відчуття)) Я дуже того хотіла))
Дякую, квіточко моя!
Ооо!.. Просто я навіть не знаю, що сказати... Я ніби в... Під великим враженням. То ніби такі типові ситуації, нічого аж надприродного з ними не сталось, але так життєво... Я все-таки під враженням, бо до толку не можу нічого сказати. Та ревність Валерії, ух, а її поведінка в барі (чи то клуб), з іншої сторони вже глядиш на неї. А коли Дем'ян наздогнав її, а вона не оьерталась... В тому було щось таке трепетне ніби, як і в їхній розмові. Не хочу тут спойлерити, але я в захваті, направду! Дякую дуже і з нетерпінням чекаю далі))))
Tatia Koviz, Так, Валерія ще може здивувати, якщо дуже захоче) А Дем'ян і поготів)) Твої спойлери неймовірні і я їх люблю. Я ж і сама без них жити не можу))
Дякую, красунечко! Пишу не покладаючи рук))
Оооо!! Таки заревнувала, ох і нахабна та дівиця, що танцювати запросила!!! А яка сповідь під дощем!! Дуже чуттєво!!
Олена Когут, Рада, що ти тут, бо вже надумала собі я, що ти мене покинула)
Дякую, сонечко!))
Їхня розмова ніби...ніби на краєчку леза, чесно. А в кожному Дем'яновому слові можеа знайти двозначність, якщо звзотіти. Хоч беззаперечно віриться у чистоту його помислів. І як гарно вони перейшли з' ви' на' ти'))) я теж боюсь тих псів)) звгалом страшенно цікаво, що там з тих коктейлів вийде і до чого вони добалакабться! Прямо сверблять руки))) хочу ще)) дякую за розділ і шлю багааато обіймів і натхнення=))))
Tatia Koviz, Ооо! Надихнула ти мене своїм відгуком))) Цікаво вже, яку там двозначність знайшла)) І мені цікаво, до чого вони добалакаються))
Я дуже радію, що тобі досі цікаво)
Дякую величезне!
Чесно кажучи, я не знаю, як правильно описати свої відчуття. Я почуваю себе так комфортно поруч з ними, по-дружньому й з якимось невимовним розумінням набагато більшого, аніж вони говорять вголос. І можливо через це якось так і тривожно одночасно. Аое їзні розмови мене просто чарують, я досі в захваті і думаю мене те не відпустить.))) цікаво, що то за молодетя в телефоні - він і колишня наречена? І що хотіла б сказати Варелія, коли казала, що багато гуляла? Це зачепило і відчуваю в тому таки щось є) Дяку, Ніночко, за розділ та шлю купу добра, обіймів і натхнення!))))
Tatia Koviz, Справді радію, що тобі подобається і що досі читаєш. Це мене надихає))
Дякую і обіймаю міцно-міцно))
В них такі діалоги!!! Абажаю!!!
Олена Когут, Для мене це незвична історія, бо нічого подібного ще не писала, і тому шалено радію, що тобі подобається))
Вони такі... Кайфові! То певно найкраще сдово, що я зараз можу підібрати. Обоє! От вже після нашої недавньої з тобою розмови, Ніночко, і я зрозуміла, що мої відгуки часом дуже емоційні, а про спойлери й мови вже нема. Аж соромно стало! Отож, максимально завуальовано))) Вони кайфові! Не зважаючи ні на що, обоє видаються все-таки сильними людьми, бо сміятися, коли в обох щось таке важке за спиною... Мила їхня розмова, та сум, сум прийшов із питанням Валерії про години... Дякую за розділ, чекаю затамувавши подих!)))
Tatia Koviz, Ооо! Не позбавляй мене своїх емоцій у відгуках, бо ж їх так чекаю))
Я щаслива, якщо вони для тебе кайфові.
Дякую!
Ооо'!! Уявила як картину біля смітників!))) Ха-ха!! А далі розмова перейшла у дуже серйозне русло.... що ж стало причиною їхніх вчинків??
Олена Когут, Тааак, думаю, то було весело)) Потроху герої будуть пізнавати одне одного краще, а разом з ними і ми, тому досить швидко й дізнаємося, що ж там насправді в кожного в серці та в думках.
Дякую, Оленко!))
Вав!! Ну б здавалося проста ситуація, але як КРУТО її обіграла!! Імена гарні!! Дем'ян просто лицар!!! Дуже цікаво що ж буде далі!!!!
Олена Когут, О! Розумію)) Сподіваюся, ти там швиденько впораєшся і знову повернешся у "родину")))
випадкова(задумана автором) зустріч, котра зводить потрібних людей у потрібний час і в потрібному місці
Ruslan B, Це дійсно так) Я рада, що Вас зацікавили мої книги. Дякую щиро за відгук!
Ооо! (я вже як і ти))) так, варто почати з того, що ти знаєш, що слр - геть не моя історія, але оце... З-під твого пера завжди щось особливе)) лише два розділи, а я вже чомусь люблю їх обох. Обооох, причому. Такі вони... Милі? Напевне не зовсім те слово. Бо обоє вони викликають якийсь сум і якийсь, одночасно, легкий відчай. Але якось видається, коли вони отак зустрілись, все стало вже й не так погано. Або ше стане)) коротше, вони герої мені дуже подобаються, їхні діалоги просто смакувати можна, буквально кожну репліку)) А ще так тепло читати про Львівський вокзал, хоча я там завжди нервую))) Дякую за цей розділ, щиро шлю тобі промені натхнення!! (хочу побачити як вони риються в смітниках))))
Tatia Koviz, Так, я дуже добре знаю, що СЛР то не твоє і відчуваю колосальне хвилювання, бачачи тебе тут, але вірю, що ти залишишся задоволеною)))
То супер, що ти полюбила цих двох, хоч вони ще ті "любимчики долі")) Все стало не так погано, або стане - кажеш ти, а я додам, що все може стати ще гірше, всяке ж буває))) Львівський вокзал... Щоб я без тебе робила з ним))) Окрема подяка))
Я теж хочу бачити оте дійство))
Дякую за натхнення й море позитиву, а ще за твою підтримку та "булочку")))
Вітаю з новинкою, сонечко! Початок багатообіцяючий! Натхнення)) Нехай книга принесе задоволення тобі та читачам))
Ольга Сова, Я щаслива!!! Окрема щира подяка за нагороду))
Ооо!! Ну й адреналіном зашкалює....
Олена Когут, Сподіваюся на те))
Оооо!! З новинкою нас!!!!
Олена Когут, Дякую, моя красунечко!) Сподіваюся, вона тут не дарма))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати