Ніколи

Осінь видалася дощовою, бридкою. Відразу за черговим містком віз у'їхав у безмежні грязюки і Чала встала. Задрімавший було дід підскочив, викинув погаслу козячу ніжку та й занокав так, що прибережні жаби на якийсь час затихли. Але запізно. Засмоктало. Вибратися гривастій старенькій вже не вистачало сил.

Дід покректав, акуратно сповзаючи по мішках вниз, а потім стрибнув прямо в густу рідину. Зняв картуза, почухав потилицю, подивився в бруд, що поблискував крізь колеса, і рясно сплюнув.