Останні відчуття

Спроба самовираження тихою ходою верлібра, крізь прірви й апогеї сліпих вигадок...
Таку б анотацію мав би цей збірник, аби її описував автор. Якщо читати вірші послідовно, то виникає враження цілісного проєкта – бодай у чомусь вірші ці мають структуру. Вони всі про одне – неприйняття, про чужий світ, де поет "лише плаче". Але сльози його дивні, двоїсті, незрозумілі, як саме життя. Поступово творець викладає своє бачення суспільства, сім'ї та сучасного життя, як катастрофи. Катастрофи для апатичного спостерігача? Чи капіталістичної дійсності?