1 513
Анотація до книги "Погана прикмета"
Киянин Максим Кривоніс ненавидить свою роботу таксистом, зневажає колег та з прохолодою ставиться до дружини й доньки. А ще, він не вірить у забобони та погані прикмети. Макс впевнений - це казочки для легковірних. Все змінюється, коли по нього приходить посланець з потойбіччя.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКласна штука. Написана хорошою мовою і впевненою рукою. Влучні деталі відтворюють неперевершено огидну атмосферу) Перепрошую за метафору, але текст грає кольорами, образами, смердить і скавучить - все чудово. Не знаю, чи до такої міри в таксистів усе сумно й затрапезно, скажімо так, але - ніби подивилася чорнушне кіно з 90-х, і це комплімент. Дуже сподобалося, соковита жесть.
вітаю вас)) Ви єдина з "мого" списку пройшли, я якось дуже особисто за вас рада)
Дуже сподобалось. Попадаєш повністю в атмосферу оповідання, ніби ти вже десь бачив, чи знав таких людей, і вже не думаєш про букви і слова, а дивишся тільки "кіно")). А все це - володіння мовою. Автор - талант.
Witold Pajgert, Sonia Pajgert, Я читала ваші твори та була у захваті від них, тож ваша думка щодо цього оповідання для мене дуже важлива. Дякую за відгук! :)
Сподобався сюжет. Таке вмінням орудувати словами повністю занурило в атмосферу твору.
ПерсеФона, Дякую за відгук! Дуже рада, що оповідання сподобалося. :)
Сподобалося оповідання: колоритна мова, цікавий сюжет, написано все на одному подиху. Автор, як вправний художник, майстерно малює словом. З мене лайк...
Зоряна Грабар, Дякую за такий чудовий відгук! Я дуже рада, що оповідання сподобалось. :)
Детально, колоритно....... Головний герой не викликає ні жалю, ні захоплення, ні мотивації до дії. У нього сіре буденне життя. Не подобалась робота міг звільнитись. Тут найбільше шкода собаки Мухтара. :((( В кінці виникає питання: Чи помер, чи живий Кривоніс?
Lyubov Voznyak, Дякую за відгук!
Будемо вважати, що у фіналі - це лімб для поганих шоферів, і Макс застряг у ньому навічно.
Якась невесела, безрадісна історія.
Та власне і історії то нема. Одна чорнуха.
В СРСР би таке не пропустили. Сказали б, що це - завєдомо ложниє клєвєтніческіє ізмишлєнія, порочашіє советскій общєствєнний і государствєнний строй.
Анатоль, яке щастя, що я не в СССР. :)
я в захваті)) на смак і колір - хломастери, звичайно, різні, але, як на мене, отакий підхід до містики -найцікавіший. А коли хороший сюжет до того ж якісно і смачно прописаний - то взагалі бомба-ракєта. Пишіть іще - я читатиму.
Оля Зінченко, дякую! Дуже приємно отримати такий відгук. :3
Сподіваюсь, буду писати більше і з’являтися тут із текстами частіше.
Приємно, що грамотних авторів на сайті додалося))
Сподобалася й сама історія, і те як описана, деталізації навіть позаздрив))
Єдине зауваження - водоемульсіонкою зазвичай дерево не фарбують і раніше всюди теж не застосовували - популярна і чи не єдина була емаль, і ще масляна фарба.
І в дитини , мабуть коліки, а не кольки, вибачте))
Успіхів
Gala Gradiva, умовили))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати