622
Анотація до книги "Поштар"
Понуривши голову, Микола йшов давно знайомою дорогою. Йому були знайомі і ця стежка, і кожен камінець на ній, вулички, будинки. Зазвичай вона займала не більше 15 хвилин. Але сьогодні він намагався побороти час і розтягнути його до вічності. В сумці не було багато листів, але той один немов тонна каміння.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати