Книга. "Шепіт у місті" читати онлайн
Рейтинг:
24
19 6 550

Поточний рейтинг:
#119 в Містика/Жахи
#251 в Сучасна проза


Повний текст 19 стор

Публікація: 25.05.2018 — 25.05.2018
Конкурси: Міські легенди


Анотація до книги "Шепіт у місті"

Олександр живе в Шепетівці. Хоч зовні він виглядає, як людина, та насправді являється чимось абсолютно іншим. Олександр усвідомлює це, але для того, аби дізнатись хто чи що він таке, йому доводиться переноситись у інший стан в якому існує все, що створили люди, але не існує самих людей, де час зупинився і майже відсутня сила гравітації. У цьому йому допомагає таємнича пані Лепет. Однак в процесі Олександр допускає страшну помилку, яку виправити в змозі лише він сам.

Коментарі до твору:

Всього гілок: 4

Волошка 18.09.2020, 08:40:24

Зазвичай я таких творів не читаю, але спостерігаючи за автором в інсті зацікавилась. Якщо чесно в якийсь момент було лячно (напевно так і повинно бути коли читаєш містику). Мені сподобалось, наче побувала в Шепетівці. Звичайно, якщо є бажання, можна присіпатися, але мені хочеться похвалити: за грамотно побудовані речення, цікаву історію й за незаїжджений сюжет.
Окремої похвали заслуговує сарказм пані Лепет=)

Останній коментар в гілці:

Максим Власвіт 18.09.2020, 08:58:11

Волошка, Велике дякую, дуже приємно)

Олена Кончатна 10.03.2019, 22:28:20

Дуже непогано. Мені сподобалось. Дещо схоже із Стугацькими, як на мій погляд (в доброму сенсі). Краще за "66 сходинок".

Ірина Пасько 09.08.2018, 16:03:25

Не можу сказати, що зовсім уже сподобалося. "Інша" реальність вийшла колоритна, як і пані Лепет, і мотив пошуку того, хто дасть тобі ім'я і стане учнем, мені зайшов. Це глибока ідея. Сама концепція янгола, який є внутрішнім голосом, що каже не робити дурниць, прикольна. Як і те, що янгол має віднайти своє призначення сам. Оце все класно. А на рівні реалізації трохи гірше. Не сподобався детальний, скрупульозний опис місцевості на початку - він якийсь уже занадто "документальний", від нього втомлюєшся. Ще одне викликало дисонанс: Олександр не людина, але все одно його ставлення до вбивства занадто якесь уже легке. Ну так, покидька вдавив, але невже його справді ніяк самого сумління через це не мучило?.. Якщо мучило, цього не видно. Ну, і якось двобій із темнотою закінчився надто легко. Герой не сумнівається в собі, діє впевнено, чисто тобі духовний термінатор, наче вже сто разів таке робив, але ж насправді ні. Перший діалог з пані Лепет звучить так, наче натякає на те, що вона якась геть стрьомна сутність, а Олександр у неї ледь не в рабстві, але це ж зовсім не так, то незрозуміло, навіщо було аж так згущувати барви. Такі от змішані враження.

ПерсеФона 26.05.2018, 15:59:57

Мені хочеться побажати вам успіху, бо створений вами світ багатогранний та складний. Не маєте права на помилку у висловлюваннях та розмірковуваннях, адже такі твори можуть формувати ставлення до доброго і злого проявів. Твір, як ви здогодалися, сподобався.

Останній коментар в гілці:

Максим Власвіт 26.05.2018, 19:44:00

ПерсеФона, Велике дякую. Я зрозумів і погоджуюсь з вами

Books language: