Бюрократ

Петро розставив усі коми: де цього потребувала пунктуація, і де - окремі інтереси. Вибрав шрифт, яким зручно читати, а в деяких місцях - щоб читати було незручно. Для особливо гострих моментів підібрав м'які формулювання, для спірних - розпливчасті.

Де треба було розпорошити відповідальність, він замість імен писав пасивні конструкції. Коли мова йшла про конкретні суми і строки для нього - він включав мову філософа. Коли для інших - ставав математиком.

"І кожний новий документ - це по суті старт" - перефразував він Ліну Костенко у пориві творчості та подумав, що зі своїми навичками і сам би міг писати прозу.

Але жодна проза немає стільки неконкретності та взаємовиключності як закони і кодекси. Тут тобі і кубізм, і авангард, і абстракціонізм - красота. Кожен трактує на свій лад.

"Я художник - я так бачу", - знову пронеслася у голові аналогія і Петро подумав, що цей вираз більше пасує не митцям, а бюрократам. Він міг заприсягнутися, що цей вираз вперше виник у Стародавньому Римі - десь в стінах Сенату і стосувався людей з державницькою позицією. Петро загуглив своє запитання та погрузився в історію цього вислову. Про себе думаючи, що навіть якщо це не так - він якось це оскаржить. Як і куди - не питання, головне бажання і правильний підхід.

Олш

Подобається

#3040 в Різне
#770 в Гумор
#2988 в Сучасна проза

У тексті є: бюрократія, договір, рим

Відредаговано: 29.10.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись