Can you be my nightingale?

Поезія душі...

А Ти вкради мене у світу,

Вкради і просто помовчи…

Внеси як сонце у свою орбіту,

Без слів у шепоті йдучи.

 

А Ти мене нічого не питай,

Де я була й де буду завтра.

Якщо десь на землі є рай –

Він там, де Ти – то моя мантра…

 

А Ти забудь слова, забудь…

Вони уже давно нам зайві.

Ти лиш дивись коли-небудь,

Як тану я у Твоїм сяйві…

22.07.2019

 

А я люблю в чоловіках мовчазність

І замкнутість люблю і тихий сум.

Якусь таку ледь невловиму недосяжність,

Заглибленість його життєвих дум.

 

Люблю,коли він слова важить,

Коли він вчинки важить теж люблю.

Коли лиш вгадуєш,що десь його тривожить,

І душу чисту всю з тонкого кришталю.

 

Я так Тебе люблю до болю,

До оніміння

І до глухоти,

Що потрапляючи в неволю,

Я вже не в силах утекти.

 

Люблю Тебе за маму і за тата,

За ту любов,яку недоотримав Ти.

Мій Дон Кіхот такий крилатий

Мій Воїн із очима сироти.

26.03.2019

 

Ведь можно нежность отдавать

И пальцами души касаться…

Ведь можно в дверь опять стучать

Однажды в сердце достучаться…

 

Ведь можно очень долго ждать –

И год, и два – и жизнь, наверное.

Ведь невозможно вечно лгать,

Играя в прятки эфемерно.

 

Ведь можно настоящим быть,

Оставив маски все за дверью.

Мгновение судьбы дарить

Согласно древнему поверью.

 

Ведь можно миг остановить –

Не насмотреться, не напиться.

Ведь можно жизнь благодарить

И в чувствах просто раствориться…

1.03.2019

 

 

Вивчаю я як іноземну мову

Твою любов,твою жагу.

І те як різко припиняєш Ти розмову,

Як мерзнуть мої квіти на Твоїм снігу.

 

Як раптом спалахне багаття

І Ти різкий буваєш і жорсткий.

І я сама собі тоді розп’яття –

І от вже міст кохання геть хиткий.

 

Бо жінка завжди віддає як любить.

І Ти пірнаєш в неї як у річку забуття.

ЇЇ любов ніколи не загубить,

Та від кохання вже не має вороття.

 

Мовчанню вчусь, фільтрую друзів,

Відфільтрувала геть уже усіх.

З тобою вчуся жити не в напрузі,

Учуся дарувати щирий сміх.

 

Бо то ж мистецтво просто віддавати

І дати визріти Тобі взамін.

Я вчуся тихо десь в душі чекати,

Не вимагаючи швидких та кардинальних перемін.

 

Любов мужчини — гострий перець,

А жінка зіткана з емоцій і бажань.

В морі життя він одинокий мореплавець,

Свобода вибору – в’язниця сподівань…

21.03.2019

 

Він не дарує золота й троянд –

І навіть зустрічі завжди ретельно важить.

Вже маю купу слів обіцяних гірлянд,

А він мене роками далі дражнить.

 

То наближає – погляд вогняний!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше