До Тебе....

До Тебе ..... 1...

Коли ти пішов з мого життя, то я зрозуміла, що страждаю. Я нарешті змогла писати і у мені було море натхнення на нові твори. Місця, які нагадували про тебе, надихали мене. І надихають. Як тільки в уяві постане твій образ, зразу ж хочеться творити. Коли я написала перший твір, то зрозуміла, що віддаю у кожен з них частинку свого болю через те, що тебе немає біля мене. Коли ти прийшов, то я зрозуміла, що мені нема чого тобі сказати. Ти прийняв той факт, що ми посварились і більше не помиримось. Знаєш, на першому уроці у мене тряслись руки. Я не розуміла, що зі мною відбувається? Тепер я зрозуміла. Твоя присутність заставляла моє серце зрушувати з місця. Завдяки тобі я відкрила у собі багато чого. Ти змінив мене як у погану, так і в добру сторону. Я не уявляю свого життя без тебе і своїх книг. Ще того не знаючи, ти дав мені крила за спиною, але не навчив ними користуватись. Поки що вони мені заважають, але я вже навчилась з ними жити. Я думала, що швидко тебе замінить хтось інший. Тут дві причини: 
Або я ще не знайшла такої людини
Або нею станеш ти. 
Завжди мені сняться сни. У них я рідко бачу тебе. Ти у моєму серці залишив глибокий слід. Це глибока рана. І тут два виходи: 
Або її залічить хтось інший, або ти. 
Скільки б я тебе не бачила, але я можу вільно сказати : моя серце належить тобі. 
 



Зоряна Джердж

Відредаговано: 18.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись