Дівчина у вікні

дівчина у вікні

Рутина поглинає нас. Щодня ми виконуємо певну роботу знову і знову. Іноді здається, що ми просто відмотуємо плівку касети і вмикаємо день наново, хоча насправді наше життя і так зітане із таких перемоток.

Щоранку Ед шалего поспішає на роботу, адже ніяк не може вчасно прокинутися. Він поспішає, проте щоб хоч якось відволіктися щоразу йде своїм ходом і роздивляється навколо. Сам не знаючи що шукає, він вдивлявся у вікна, двері, у дахи і віконниці. Він вдивлявся у людей, в їхні душі, очі, долоні.... Вдивлявся у пустку темних провулків і ранкових затінків. Він милується тишею, її холодним блаженством у ранню пору.

Але на шляху, яким він ходив, знаходився старезний дім, у якому жила своїм життям самотня, давно покинута квартира. Він дивився у темряву її відчуженої душі і наче знаходив відголос свого втомленого розбитого серця.

Колись дуже давно у нього була сім'я: дружина, донечка, ще ненароджений синочок і величезна іграшкова акула. Але усього цього в один момент нестало. Одного погідного дня Ліза, будучи на восьмому місяці вагітності, вирішила спекти святковий торт на день народження Едові. Але щось пішло не так.

Раптом вогонь просто погас, а газ продовжив виходити назовні. І можливо нічого б не сталося, якби днечка Єва з того ж приводу не почала перевіряти свічки. В мить сірник спалахнув, а за секунду полум'я вже охопило квартиру. Тоді померло багато людей, бо вогонь взявся сильною і непокірною ватрою, яка пожирала усе навколо. 

Її ненажерливі язики танцювали навколо будинку до наступного ранку. Того дня Ед втратив усе, що так довго вибудовував, до чого ішов крок за кроком, чого досягав величезними зусиллями, а головне: він втратив найрідніших...

І тепер йому здається, що це вікно його квартири, що там він побачить донечку, дружину. Вони от-от виглянуть, махатимуть дольньками, сміятимуться, знаючи, що тато повернеться додому. Але жодного розу він не побачив знайомих оченят і усмішок. Там завжди панувала загадкова темрява...

От і сьогодні Ед йшов тією ж вулицею і шукав очима згорьовану душу самотньої квартири, проте на вікнах висіли фіранки. Чоловіку здалося, що він просто переплутав будинок і дуже здивувався. Увесь день він чекав моменту, щоб повертаючись з роботи таки побачити темряву улюбленого вікна. Але замість того чоловік побачив дівчину. Вона сиділа біля вікна з ноутбуком на колінах і щось друкувала.

Наступного ранку картина змінилася. Цього разу дівчина тримала горнятко з чимось гарячим, що залишало на склі пару, і дивилася Едові в очі. Ці очі видалися йому до болю знайомими, але він обернувся і пішов далі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше