фрагменти закоханого
я – неподільний безвідмовний атопічний суб’єкт
я – воднораз батько дитя й мати
я – тінь Ніколі Був’є:
мене занадто багато і напрочуд мало
я – іншоземний об’єкт
чиї потреби змістились до погідь земляного тіла
я – чуттєво принагідна рвана й фрагментарна мова
навіть н-е-п-р-и-с-т-о-й-н-а
з погляду тієї ж навіженої оголеності душі/тіла
не відаю
в якій частині «я» перебуває espirit
і де знаходиться пронизаний ціанідом ніж.
я – безтілесне коло уявних друзів і комах
у крилах лимонниць я переношу свої збіднілі коди
весь гамуз банальностей за Малларме
всю почуттєву й еліптичну тишу наших долонь
весь терор краси твого обличчя.
і моє «ледве»-писання зводиться суто до батьківських функцій
я прикинусь твоєю королівською пристрастю
стану одним з-поміж кондорів
пошматуюсь
зсублімуюсь
в напрямку карпатських гір
чи окупованих теренів
твого кохання.