Казка на ніч

ПЕРЕДМОВА

4 вересня
Біп-біп-біп. Сьома ранку, не розумію кому я можу бути потрібна в такій годині. Чоловік збоку просить поставити телефон на беззвучний режим і продовжує дрімати. До будильника ще пів години. Закриваю очі і пробую ще трохи поспати. 
Біп-біп-біп. Засовую телефон під подушку, не відкриваючи очей. Собака гризе ніжку ліжка і скиглить, просячи ранкової прогулянки. 
Біп-біп-біп. Собака облизує ногу, невдоволено відкриваю очі. Беру в руки телефон, щоб вимкнути будильник і не збудити ним чоловіка, в якого сьогодні вихідний. І бачу дуже багато повідомлень. З усіх соціальних мереж, родичі, друзі. Не розуміючи, що робиться відкриваю перше краще.
"Як мама? З нею все добре?"
Відписую: "Так, вчора в неї була. Думаю, що за ніч багато не змінилось."
Відкриваю наступне. Там посилання на сайт новин і повідомлення: "Це ж твій будинок, так?". Відкриваю посилання і бачу картинку зруйнованого будинку. Будинку, в якому пройшло моє дитинство. В якому дотепер живе моя мама. Стає страшно, завалився лише один під'їзд. Не мій. Телефоную мамі...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше