Казка про хрєнового янгола

Казка про хрєнового янгола


Жив був собі один янгол. Точніше, янголиця. Вибачаюсь, канєшно, звучить, наче «кобилиця», але як правильно сказать? Коротше кажучи, янгол жіночої статі. Звили її Віта, що в перекладі з латини значить «життя». Віта була позитивним янголом з міцним оптимістичним настроєм, але мала одну дурну особливість - їй вічно всіх було жаль. Колєги по цеху жартома називали її матір’ю Терезою А ви що думали? Янголи - це тобі не всетерплячі створіння, вони уміють бути жорсткими і навіть жорстокими, якщо знають, що в подальшому це стане на користь людині. Вітка теж вміла бути жорстокою, навіть дуже. Та для цього її потрібно було довести до крайності. 
А в цілому вона всіх жаліла. Часом, з цього получався повний пшик.
- Ну ти дурепа,- казали їй колєги-янголи,- да твоєму суб’єкту нада волшебного пенделя під зад дать, щоб аж перекотився, тоді толк буде, а ти все по голові гладиш.
Але Віта тільки знизувала плечима і посміхалась - ну не могла вона інакше. За це її, канєшно, всі любили - важко не любити таке миле створіння. Та самій Віті, бувало, доводилось непереливки, бо часто розчаровувалась в людях.
І ось випало їй якось опікуватися одним придурком, який вічно попадав у пригоди. Янголи, звичайно, придурками своїх підопічних не називають, але ми з вами не янголи, тому можна. Був цей суб’єкт парнєм обаятєльним і притягатєльним, так би мовити по жизні загалом, та в тій її частині, що стосувалась жінок - натуральним козлом. Головним він вважав жінку завоювати і закохати в себе, а як вже діло зроблено - капєц, вона ставала йому не цікавою. Вид спорту, коротше, такий. 
І от настільки цей парєнь був притягатєльним, та й містилось в ньому щось гарне (так глибоко скрите, що другий раз і не видно), що Віта не витримала: зняла крила, склала їх в спеціальну скриньку, аби міль не з’їла, і потулила на землю, щоб бути ближчою до нього. Жалко Вітці його було, бо бачила, що може погано закінчити через баб своїй безкінечних та випивку. Ну і … Ладно, ладно, зізнаємося, закохалася вона трохи в козла, зовсім чуть-чуть (а може й не чуть- чуть) . Хоча взагалі-то янголам не положено закохуватися сильно, вони мають бути об’єктивними. 
Короче, Вітка по доброті своїй душевній і характеру янгольському думала, що зможе виправити придурка, наставити його на путь хай може й не зовсім істинний, але хоч трохи рівніший. Ну і мала надію, що зможе стати для нього чимось більшим, ніж просто янголом-охоронцем і своїм в доску парнєм. 
Ага, щас! Чого вона тільки прєдпрінімала: по душам говорила, і в роботі помогала, переживала, з різних передяг витягувала. Більше того, навіть формувала події так, щоб він не влип в чергову історію, з якої міг би вже й не вибратися цілим та неушкодженим. А це суворо заборонено янгольськими Посадовими інструкціями. Бо жоден янгол не має права взути твої черевики та пройти дорогу життя за тебе, а тільки бути поруч, щоб підтримати.
- Хрєновий ти янгол,- казали Вітці колєги,- ти що твориш? Він же так зроду нічому не навчиться і душі своєї не спасе!
Вітка тільки мовчала….
Довго чи коротко так тривала - хто знає. Але Вітка почала помічати, що доброта її і справді йде підопічному не на користь, він її просто використовує. Вітчине бідне янгольське серце вже зовсім потріпалося від його безкінечної байдужості, оскільки б...і і горілка робились його головним пріоритетом. А десь поряд ходив інший чоловік, який терпів від неї все те, що вона терпіла від придурка…
І от одного разу Вітка зібралась духом і сказала:
- Да пішов він к чортовій матері!
Канєшно, не годиться янголам посилати людей по цій адресі, але що вже тут зробиш?
І зробилося Вітці так легко, ніби знову крила відросли і знову вона стала позитивною оптимісткою. І пішла з тим, іншим чоловіком на побачення. А хіба що?
До чого ця казка, може, спитаєте ви? Якщо для когось ти - цілий Всесвіт - це видно, а якщо порожнє чи напівпорожнє місце, так будь хоч тричі янголом - не допоможе. Любіть тих, хто любить вас, і буде щастя.



Оксана Калина

#6 в Фанфік

У тексті є: містичні істоти

Відредаговано: 15.03.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись