Пролог

Невеличка хатинка посеред лісу. Двоє закоханих, які, заради свого щастя, втекли від всього світу, відмовились від спадку своїх родин. Одружені таємно, вони чекають найбільшого дива – народження бажаної дитини. Вони і вагітність мають зберігати в таємниці. Одна тільки людина знатиме про вагітність – мама щасливої жінки. Рідна душа не викаже і підтримає, бо це дитя, що має от-от народитися – стане могутньою жінкою, яка виконає своє призначення. Про це сказано у пророцтві багато років назад, ще до Першої Великої Битви Світла і Темряви. Від неї залежить мир і спокій, який вже понад триста років чекають всі жителі Великого Континенту.

-  Коханий, що з тобою?

- Нас виявили. Мій батько… Він якось дізнався про нас, магічний захист зламано. Зараз тут будуть темні воїни. Ти маєш тікати. Сховайся і збережи дитину! Якщо буде зовсім погано, зв’яжися зі своїм татом. Він обов’язково пробачить і допоможе тобі. Рушай! – з тривогою в голосі сказав чоловік.

Поцілував дружину, обійняв… Може востаннє в житті. Доторкнувся до її животика і промовив, можливо, останні слова:

- Я затримаю їх. Тікай! Збережи себе і дитя. Благаю, знайди шлях додому.

Вона пішла. Заплакана і налякана, як ніколи в житті. Відійшовши якнайдалі від сховку, де вона була щаслива ще мить назад, сіла перепочити. Подивилася на нічне небо і побачила знамення, яке віщувало, що скоро, дуже скоро має народитися Вона.