Курочка Ряба
Глава перша і єдина.
Курочка Ряба із старими жила.
Сім’я діда й баби її берегла.
Віддячила курочка їм за тепло,
Яєчко вона знесла у кубло.
Яйце було те не просте
Золотом вкрите, немов Фаберже.
Радіють дід з бабою, от дивина,
Такого яйця ні в кого нема.
З нагоди такої схотіли яєчню,
Якої ніколи не куштували сердешні.
Посуд готовий, яйце у руках.
Баба рукою робить замах.
Посуд побився, яйцю хоч би що.
Дід взявся за справу, в руках долото.
Замах… Удар… Молоток у дрізки.
На яйці ні подряпини, ані луски.
Мишка пробігла по справах своїх,
Побачила в кухні обидвох старих.
Спіткнулась об щіпку, махнула хвостом,
Їх разом з яйцем знайшли під столом.
Розбилось яйце, а мишка жива,
Лише від падіння болить голова.
Картину побачили баба і дід,
І разом вони заголосили навзрид.
Курочка бачить, що горе таке,
На дрізки розбилось яйце Фаберже.
- Не плачте старі, я знесу вам яйце,
Найсмачніше на Світі, але лише просте.
Відредаговано: 04.03.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
